Вітаю, мої любі читачі!!!

Запрошую до книги
«Ісая. Реванш».
(однотомник)

— Поцілуй її.

— Кого? — Запитав я, але добре знав відповідь.

— Свою зведену сестру. — Засміявся Крістіан.

Айрін дивилася перелякано на мене, а я розгубився, як хлопчисько. Я хотів більше всього на світі поцілувати її, але не тут.

— Не буду.

Ми і досі дивилися одне на одного і я бачив, як прекрасне обличчя Айрін набуває гіркої образи. І я не зміг втриматись, я не мав права, але я це зробив. Обійнявши Айрін однією рукою за талію, притискаючи до себе, а іншою торкаючись її обличчя, я нахилився, і натиснувши на її губи, – забув, як дихати. Пружні і водночас м’які губи Айрін нерішуче відповіли на мій цілунок, а от я остаточно знахабнів, втрачаючи розум. Мені здалося, що я потрапив у Рай. Задоволення, яке я отримував, цілуючи Айрін, розливалось по венах.

— Ну і як? — Засміявся Крістіан, перебивши наш цілунок.

Я відірвався від губ Айрін і вчинив, як козел.

— Як для малої зведеної сестри – підійде.

В очах Айрін забриніли сльози. Вона не відводила погляд, даючи мені зрозуміти, що з цієї самої хвилини – вона мене реально ненавидить. Вона ніколи більше не захоче мене бачити – це я теж розумів. Цим вчинком я хотів її захистити… хотів, щоб вона пішла звідси – і я цього добився. Айрін зняла через голову мою майку, і штовхнувши мені нею у груди, промовила.— Ти втратив свій шанс остаточно. Ти достойний своїх друзів.

— Айрін… — Ми знову зустрілись очима.

— Ти зробив все, що б я поїхала звідси.

Айрін нахилилась, швидко позбирала свої речі, і розвернувшись, побігла до будинку.

— Вечірка завершена.

Я почув купу невдоволень. Перевернувши пляшку з напоєм, яку щойно підняв, я погасив вогнище, цим самим затверджуючи своє рішення. Розвернувшись до будинку, я поспішив за Айрін.

І не забувайте!!!

Моя новиночка - безкоштовна!!!

“Наша зваблива зима”

    Запрошую до мого телеграм каналу 

Героям Слава!

Мирного усім неба!