Завершення нового розділу

Всім привіт! Розповім трішки по порядку про все, чим займався більшу частину цього місяця. Більшу частину моєї уваги зараз відбирає та сама книга, котру я пишу в співавторстві і про яку неодноразово вже говорив. Фінал в ній вже дуже близько і відчуваючи це, я просто безжально  починаю писати майже без відпочинку, щоб реліз книги не затримувався довгими місяцями. Терміни я спеціально не називаю, адже все залежить від натхнення та темпів написання останніх двох глав і ставлення мого співавтора до його частини роботи, адже за цей час я поки так і не побачив глав 2, 5 і тому подібних. Все ще даю шанси і іншому автору розкритися, адже розумію, що для нього це буде перша книга великого масштабу, а сам я вже давно різноманітні книги починав писати, тому зрозуміло, що виписування детальних розділів для мене не є такою проблемою. 

  Поки в мені говорить хвилювання, що я завершу свою частину роботи, читачі чекати на цю книгу чотири довгих місяці, а реліз затримається через відсутність потрібних глав іншого автора. Сподіваюся, що все вирішиться там у свої терміни, адже до колеги  я стукаю майже не щодня і він вже боїться мене, а я боюся його слів про "поки що нічого не готове"? Бо обіцянки я даю серйозні, для мене робота над книгами завжди відповідальна і тому намагаюся їх виконати, щоб читачі отримали повну версію книги, яка поступово буде виходити у дні, котрі я потім визначну для публікації вже готових розділів. 

Що стосується нового розділу, то над ним робота веселіше вже йшла і проблем із натхненням не було))) Трішки я відволікався по іншим справам, але це не заважало потім повертатися та відпрацьовувати потрібні моменти у главі. В цілому, особисто я був задоволений тим, що вийшло, а там на релізі буде видно, адже книжка важка, своєрідна, зі сплутаними лініями і буде більше психологічною, про різні проблеми, чим підіймати якусь велику таємницю та інтригу. Новий розділ вийшов неймовірно об'ємним на 34000 слів, але він ніяк не ділився, адже все там було необхідним саме в рамках одного розділу. Буде актуальна тема про моїх читачів, які весною починають читати, а восени закінчують? Я вважаю, що тут нічого страшного немає, адже створюю такі історії, які не позиціонуються, як коротенькі, а тягнуть на кінематографічний рівень з розбудованим сюжетом. Тому й читачі в мене збираються такі, які читають книги поступово, вдумливо й поводять себе так, немов би купили реальну паперову книгу якогось іншого автора, бо важко повірити, що тепле сприйняття має відношення до мене. 

Щодо наступних планів, то скажу, що  скоро почну писати 14 розділ книги жахів і тоді до фіналу лишиться всього-навсього один розділ. Так що, насправді, релізу ви майже дочекалися, а я свого заслуженого відпочинку, після якого з радістю до Аквілону рвону і на все літо та осінь там сидіти буду, адже душа моя сумує за цим улюбленим світом і є свої прихильники, котрі чекають теж на продовження саме своїх книг і не розуміють, як це мене вкрав інший автор і почалися вже книги жахів якісь?

 Останнім часом і з Аквілоном почали діятися дивні речі. Звісно, що нових барв світу додала Лекса Кюро, моя талановита і неймовірна подруга, яка озвучила більшість поем із цього світу та стала офіційним голосом сатріанців! За це їй велика вдячність вже в черговий раз від мене. Перегляди невинної поеми про віщого птаха й шалене сприйняття її аудиторією мене сильно шокувало та вразило, адже я не звик до такої публічної уваги))) Це дуже надихає і приємно бачити, як люди помічають думки й почуття, завуальовані у моїх текстах. Аквілон неочікуванно став тим місцем, яке об'єднує людей й викликає в них теплі та гіркі емоції одночасно. Те, що колись давно мені Лекса про це розповідала, а я тільки сміявся, неочікуванно збулося))) 

Також, я трохи почав наводити порядок із іншими своїми поемами, адже прогрес рухається далі, тому оновлюю обкладинки, переношу свої речі на нові місця, щоб кожен міг ознайомитися з поезією, адже просто автор ледачий та зовсім про них не говорить! Я дуже вдячний всім тим, хто читає, підтримує, надихає, все це дуже важливо, адже сумніваюся, що я сам протримався так довго у цьому ритмі безкінечного написання. Також особлива подяка всім, хто так шалено підтримував поезію. Особливо людям сподобалися історії про Морантанійських найманців та Володарку Аждаха, перлини у сатріанському фольклорному епосі. Для мене це було неочікуванно, теж  вразило і спонукало більше старатися й працювати над поезією всередині Аквілону. Ідеї вже є, але поки скакати поміж книгами не буду? Лише у вільну хвилину що-небудь напишу! 

Всім хочу виразити велику подяку за підтримку, підписки й теплі слова, адже це надважливо, а мені трохи соромно, що так довго поки пишу нову велику книгу.  Тому, поділюся з вами невеликим уривком з нового розділу. Його вже важче було обирати, адже спойлери жирні на кожному кроці при фіналі?  На щастя, автор буде хитрий і я вибрав нейтральний уривок, котрий нічого такого надважливого не розкриває, тому секрет залишиться секретом)))

"Збоку від Фелісії з'явилася дівчина із блідим видовженим обличчям, гордим поглядом сірих очей та презирливою посмішкою. Заправивши за вухо пасма білого волосся, ця дівчина захихотіла й почала говорити тоненьким голосом:

-Чого ти прийшла сюди, Бріджес? Жодний нормальний хлопець не запросить таку дурепу, як ти, на побачення. Вони люблять нормальних красивих дівчат, а не таких потворних відьом, як ти. Поглянь на себе- завжди із колами під очима, виснажена, зі скуйовдженою гривою волосся на голові, небагатослівна, недоладна! А ще постійні крики та нервові припадки. Мене запросили на цілу купу вечірок, а тебе можуть запросити тільки в якості циркової відьмочки. Гей, Бріджес, чи не думала ти про те, щоб до цирку уродів пристати? Тобі там якраз саме місце, а не серед нормальних людей.

-Замовкни, тварюко, замовкни!- люто прогарчала Фелісія, виходячи із себе та перекинувши одну із парт з гучним гуркотом на підлогу- Ти брешеш й помиляєшся! З чого ти взяла, що мене цікавлять вечірки та все це інше? Тут нічим пишатися. Існують люди, яким комфортніше проводити час на самоті.

-Ой, кого ти обманюєш, Бріджес?- вишкірила свої ідеальні білі зуби блондинка- Це ти так саму себе заспокоюєш? Бо я завжди в центрі уваги, я перемагала на всіх шкільних конкурсах краси, я буду на випускному королевою балу й танцюватиму із найкращим хлопцем всієї школи. А чого досягла ти? Рекорду по кількості власних припадків? Як можна такою бути? Спиш на ходу, репетуєш ім'я якогось вигаданого хлопця, постійно бурмочеш про підвал, катакомби, відьом, ритуали, ключі та лабіринти. Тебе важко назвати нормальною. По тобі плаче психлікарня, Бріджес! Не дивно, що у такої й немає справжніх друзів. Всі дивляться на тебе тільки із ненавистю й зневагою. У Брайтоні місце тільки для еліти. Провінціалам тут не місце. Як там твоє місто називається? Рейвенхарт? Чергова помийка, в якій воронам тільки й жити.

Фелісія кинулася назустріч дівчині, перевертаючи на своєму шляху всі можливі парти. Гнів пульсував у її скронях. Дівчина прагнула стрибнути на супротивницю, повалити її на підлогу та бити, бити цю гарненьку фізіономію, поки від неї не лишиться криваве місиво. Вона хотіла видерти нахабній блондинці всі пасма її жалюгідного волосся. Вона заплатить за свої слова, за те, що наважилася знущатися над нею...."

А для тих, хто дочитав до самого кінця цю всю довгу балаканину розповім ще трішки цікавинок про поеми зі світу Аквілон. Деякі з них мають і фантастичну озвучку, тому в наступних блогах я спробую все так красиво оформити, щоб мої читачі мали нагоду не просто прочитати сам твір, а його послухати, адже моя талановита подруга Лекса вже давно стала офіційним голосом більшості моїх поезій, а в мене на Букнеті панує один суцільний мем про "читачів, які втрачають 50% контенту", адже музика і посилання на відео тут не працюють так, як треба, а в мене кожна книга робиться кінематографічно. Мало хто знає, що там і музичне наповнення є. Ті, хто читав мою п'єсу "Трагедія роду О'хара" особливо знають про наявність там на кожному кроці музики. Це був експериментальний проект, в рамках якого я адаптував одну свою стареньку історію під стиль класичної п'єси. То не зовсім книга, а більше реальний сценарій, по якому можна сміливо ставити вистави,хоча я б злякався, якби хтось таке зробив))) Про п'єсу теж хвилюватися не потрібно, я повернуся до неї після завершення співавторства й більшу частину цього року потім присвячу остаточному завершенню цієї книги. Акт 1  в ній майже закінчився, а останні два акти ще теж потрібно буде дописати і кожен розповість про долю певної представниці роду О'хара, адже ми там проходимо шлях від бабусі до онучки і багато чого цікавого там повинно статися. Трохи ностальгічна для мене історія, адже вона ще з 2015 року, дуже старенька, просто вдосконалюється додатковими моментами. А одна із другорядних героїнь п'єси Амайлія, про котру вже була й поема написана, точно повинна отримати власну книгу-пріквел про часи її далекої юності, сповнені пригод та надзвичайних подій.

.