Люблю писати про зародження кохання. І читати теж)

Нова глава "Нареченої для мільярдера" уже на сайті! 

 

— То які в нас плани на завтра? 

— Треба купити тобі якийсь нормальний одяг, — він знов подивився на мене тим оцінюючим поглядом і я відчула себе незручно, подумала, що, мабуть, він вважає, що в мене зовсім немає смаку…

— Добре, — сказала я. — Настю візьмемо з собою чи залишимо вдома? 

— Малій теж треба щось купити, я подумав, що буде неправильно, якщо ми залишимо її тут, це виглядатиме дивно, — відповів Саша. 

— То ми її і в гості візьмемо до твого знайомого? — запитала я стурбовано. 

— Думаю, це буде логічно, — він кивнув. — Вона ж твоя донька. 

— А як він поставиться до того, що твоя наречена вже має дитину? 

— Не знаю, — Саша знизав плечима. — Але краще так, ніж це спливе якось інакше. 

— Мабуть, ти маєш рацію, — я зітхнула.  — Тільки треба попередити її, щоб не говорила зайвого…

— Вона — хороша дівчинка, — він теж зітхнув. — Мені шкода, що у вас все так склалося. Сподіваюсь, я хоч трохи допоможу.

— Дякую, — сказала я. — Ти хороша людина, дуже нам допомагаєш. Тож, звичайно, я теж постараюся зіграти роль якомога краще, і Настя також, вона розумна дівчинка, тільки з упертим характером…

— Певно, вся в маму? — він усміхнувся і поглянув на мене якимось незвичним поглядом, не таким, як дивився  вдень.

— Я виглядаю впертою? — здивовано спитала я. 

— Сильні люди зазвичай вперті. А ти сильна, — відповів він. — І теж хороша. 

Я подумала, що навряд чи хотіла б бути сильною. Але саме життя змусило мене брати в свої руки відповідальність за себе і доньку. Більше не було на кого розраховувати, тож я стала такою вимушено. Але не хотілося цього пояснювати. 

— Дякую, — повторила ще раз. — Вірю, що у нас із Настею все буде добре. І в тебе теж, — додала, поглянувши на нього. — Ти обов'язково отримаєш той контракт. 

— Так, думаю, з тобою і Настею у мене є всі шанси, — погодився Саша, не відводячи від мене погляду, а потім несподівано простягнув долоню до мого волосся. Я зовсім не очікувала цього, тому затамувала дихання і дивилась на нього.  

— Ось, — він зняв з мене якусь пірʼїнку і показав її. — І звідки вона…

Я знічено усміхнулась.

— У мене вічно трапляються якісь казуси…

— Треба йти спати… Це був хороший день, хоч і трохи дивний. 

— Так, добраніч, — сказала я. 

— Добраніч, Дашо, — відповів він, після чого продовжував дивитись мені в очі. — Іди спати… 

Я ковтнула слину. Його погляд ніби гіпнотизував мене. Хоча, може, то я просто все придумала. Я не повинна думати про нього…

— Так, — сказала тихо. — До завтра…


Що буде далі - читайте ТУТ!

Не забудьте додати книгу до бібліотеки і підписатися на автора!

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Блог до новинки)
Між нами - мовчання Історія цієї книги починається з обіцянок автора самому собі: ні, я це писати не буду! Але натхнення, як бачимо, не питає. Коли я збирала матеріал для книги "Щоденник служниці", чимало знахідок
Вечір на двох: вареники, розмови й трохи більше
Якщо ваші вечори проходять не так, як у Віки та Івана, то варто щось змінювати ☺️ (майстер-клас від Івана на сторінках книги "Грішна ніч із Сонцем") А наша парочка не просто спілкується, а влаштували бліц-опитування
Візуал героїв ✨️✨️✨️
У хижаків знову поповнення! Думаєте, після "Пастки для хижака" я відпущу вас так просто? А ось і ні! Бодя і Аня вже встигли привернути вашу увагу, і, як багато хто з вас здогадався, ці двоє не залишаться просто
Ти все одно ніколи не будеш кращою...
Важкі слова прозвучали від людини, яка захищала її протягом майже трьох років. Він навіть не здогадувався, що стоїть просто перед нею. Маскування спрацювало ідеально. Алекс не впізнав її. Він дивився на неї, платинову
досягнення)
Книга Щоденник служниці побувала на першому місці в категорії "Історичний роман"!) Дякую за підтримку!
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше