На ваш вибір❤️

Привіт, мої любі❤️

Щиро вдячна за підтримку книги “Брудні наміри”, я дуже щаслива знати, що історія Валентина та Емілії вам подобається. А якщо ви ще не з нашими героями, то я щиро запрошую вас до ніжної історії першого кохання, що долає навіть час. Попередні розділи були більше присвячені минулому, адже саме в ньому приховуються головні причини того, що все склалося саме так. У минулому приховується причина, чому Валентин пішов, чому Емілія, попри те, що вона молода, розумна і амбітна дівчина, влипла у стосунки із Романом. Та й багато що ще. Ми дізнаємося більше про те, як склалося життя у Олександри з Нестором із книги “Грозові небеса” та зустрінемо Антосика із “Палкої ненависті” ще у підліткові роки. 

Проте постає запитання, чи варто ставити на книгу віковий ценз (поки не пізно і ми на самому початку), чи залишили її без нього. Тому це питання я залишаю на ваш вибір, адже книга створюється, аби нею насолоджувалися❤️

І нагадую, що вже зовсім скоро Брудні наміри вийдуть на щоденні оновлення, а поки, ми зустрічаємося о 6.00 у понеділок, середу, пʼятницю та неділю❤️

Ну і я не можу не поділитися з вами візуалізацією Валентина. Як він вам? Таким ви собі його уявляли з першого розділу?

Ну а в книзі “Палка ненависть” ми впевнено наближаємося до фіналу. Залишилось кілька тижнів до щасливого кінця, тож якщо ви ще не з нами, якщо ви ще не обрали до якого з таборів долучитися – встигніть зробити це якомога швидше, адже миле хлопча виросло у справжнього негідника. Його можна любити. Його можна ненавидіти. Але погодьтеся, він не залишить вас байдужими❤️

І попри те, що серце Квітослави зараз розбите, наша дівчинка не може просто взяти і забути його. Як і він її. Уже невдовзі розділ від Антона, поглянемо, чи достатньо він страждає. А поки – запрошую до придбання книги за ціною передплати, адже після завершення ціна значно зросте і навіть зі знижкою не коштуватиме так дешево❤️

Залишу вам крихітний уривок з опівнічного розділу і буду рада зустрітися з вами в коментарях:

      Я почуваюся… зрадженою. Знову і знову пригадуючи кожен день, кожну мить, проведену з ним. І розумію, що знала. Знала, що саме так усе і закінчиться, але не хотіла вірити! Мріяла, що все складеться, як у романтичних фільмах, які ми так любили дивитись з Олеською, коли були підлітками. Ми мріяли, що зустрінемо своїх “принців” та вийдемо заміж, одягнемо красиві білі сукні та народимо дітей, яких потім і одружимо.

   І зараз, озираючись назад, я почуваюсь останньою дурепою, яку… просто використали. Для власної розваги. Адже він із самого початку знав, хто я! Знав, та однаково не спинився. Не розповів, не сказав! Щоразу, зустрічаючись зі мною, він обирав мовчати.

   І це найстрашніше.

   Найстрашніше те, що попри всі промовлені слова та зізнання… він з дня в день, обирав мовчання. То… чи були ті почуття насправді? Чи для нього все це була лише забавка? Звабити та задурити голову… а потім покинути? Зникнути?

   Я не знаю, що думати.

   І найгірше те, що навіть зараз, знаючи все, коли розкрилася правда, я досі прагну почути, що все це брехня!  Хочу вірити, що це все помилка. Мрію дізнатися, що все не так, як я думала. Мій розум і серце борються між “правильно” і “ні”. І пригадуючи минулий вечір та все промовлене ним, я однаково хочу… до нього. І ненавиджу себе за це! Ненавиджу себе… хоч мушу ненавидіти його.

Також, поки я не забула, презентую вам нову обкладинку до книги “Втратити Віру”. Книга змінила свою одежинку, але зміст залишається незмінним. Тож запрошую до неймовірної історії жінки, яка вирішила не терпіти зрад… І переїхала до коханки свого чоловіка, яка витягне Віру з глибин самокартання і підштовхне на зустріч її справжньому щастю❤️

Додому я повернулась захмеліла та заплакана. Дівчина безапеляційно заявила, що нам обом потрібно покинути Юру та жити далі, рухатись вперед до щасливого життя. От тільки їй легко це сказати, їй двадцять — усе життя попереду. А я? Мені тридцять два, ані кар’єри, ані дитини. Все, що у мене є, — п’ятирічний педагогічний стаж та робота продавцем-консультантом у магазині електроніки. 

— Поселив мене до себе, значить? А нічого, що цю квартиру ми разом купували? Виплачували її з моєї, між іншим, теж зарплатні! Ходила по п’ять років у одних і тих же чоботах, залатаних клеєм, щоб хоч не протікали!

Я складала чисті речі у шафу і ридала. Від несправедливості і болю, від зради. Від того, що мій чоловік, якому я довіряла, якого кохала і від якого нічого не просила — зрадив мене. Останній вихідний, завтра знову на роботу з десятої до двадцять другої: консультувати, впарювати непотрібні нікому аксесуари до мобільних телефонів, радити, який кондиціонер купити! А дванадцять років шлюбу? Кого ж це цікавить з покупців? Звісно що нікого!

І з неймовірно приємних новин – книга “Таксист для навіженої” вийшла друком, тож якщо ви бажали придбати її у паперовому вигляді – запрошую у мій Інстаграм, або Телеграм. Також, там ви зможете знайти більше спойлерів. анонсів, візуалів, взяти участь у опитуваннях щодо наступних книг, конкурсах, та й просто потеревенити в читацькому чаті❤️

До зустрчі на сторінках моїх книг❤️

З любовʼю, Дарина❤️