В якусь мить у сні так гостро, до тремо, відчула, що Данилу загрожує небезпека. Вперше за ці майже півтора року. А вже за мить він мені приснився: такий світлий, наче в сяйві мерехтливих вогнів і заспокоїв, що з ним уже все гаразд. Рідний голос пошепки переконував, що все буде добре. ТАК, як ми з ним і домовились ще колись. Але я не зрозуміла про що йдеться? Яка домовленість? Не пам'ятаю! Та, зрештою, це ж всього лише сон.