Частина 27 Я не можу  забути тебе 

Заходжу у свій кабінет, кидаю теку на диван. Наливаю собі віскі хотілося стерти її обличчя з пам'яті. Її очі які дивилися на мене хотілося впитися в її вуста поцілунком, ненавидів себе за це ще більше.
До кабінету заходить Михайло вже досить пізно, щоб працювати.
- Костя ти тут? - дивиться він на мене потім на стіл.
- Так це мій кабінет - бачу що він ледве тримається на ногах - Ти що п'яний?
- Угу, ти навіть не уявляєш як мені добре - каже він і плюхається на диван.
- Оу що так святкуєш? Чи ти просто в перше тебе бачу таким, Мишко щось сталося? - дивлюся на друга.
- Ти напевно чув про поцілунок наш з Мілою - говорить, я стримував себе з останніх сил.
- Звісно - промови крізь зуби.
- Вона мене не кохає ось такі справи, а налий мені теж - потягується до мого келиха.
- Може тобі досить пити - забираю келих.
- Скажи як вона в ліжку ? - встаю та йду
- Йди проспись, не говори ті слова про які пожалкуєш завтра. - дивлюся на нього.
- А тобі не байдуже, я ж бачу Костику не можеш забути малолітню шльондру - слухати не стерпно.