Цей розділ, що опублікований сьогодні, це початок завершення книги) з цього моменту почнуться відповіді на всі питання, які я задавав і розбирав з Громом і його друзями всю книгу. Що таке Фортель? Це викрутас, поворот, щось незвичне. А у всесвіті Січової Академії - це ще й примхливий танок, який випаде танцювати Грому і Зоряні))

— Хвильницький фортель. — Зоряна зробила маленький кніксет і узяла хлопця за долоню. — Я навчу тебе кільком рухам, цього буде достатньо. Головне підтримки, впораєшся?

 

— Нізащо тебе не впущу. — заворожений граційністю однокурсниці, він обережно стис її долоню. 

 

Наступні півгодини вони репетирували в майже порожньому холі театру. Більшість джур цікавили саме драматичні ролі, тому тих, хто пробувався у балет було значно менше. Незважаючи на затерплі руки і вщент мокру футболку, Грім був щасливий. Звісно його мозок намагався хаотично запам‘ятати круті розвороти, правильні позиції рук і ніг, а у вухах бухкав рахунок «І раз, і два, і три, поворот; і раз, і два, і три, в коліно!». Та попри всю незграбність його смикання і постійного плутання в ногах, хлопець був переповнений дивакуватого трепета. Хвильницький фортель вимагав постійно тримати долоні пари схрещеними, а більшість підтримок змушували тулитися одне до одного. І Грім і Зоряна періодично переводили дух від запаморочення прокрутів. Та хлопець почав підозрювати, що справа не в танці. Коли її збитий подих розплився по його шиї, він відчував мурашки, що стікали тілом, та викликали дивну віхолу в животі. Від цього паморочилося в голові сильніше за черговий прокрут навколо себе.

 

Коли вони вийшли на сцену, Грім схвильовано обсмикував одяг, намагаючись дати раду струму, що пробивав його тіло від кожного дотику до Зоряни. Світло софітів було настільки яскравим, що хлопець нічого не бачив за межами сцени. Чув шум, відчував присутність пана Перелесника, але все це тонуло в безпроглчдному мороці. До того ж, як тільки почався танок він абсолютно загубив лік часу. І правильну послідовність кроків. І напрямок розворотів. І коли треба сідати в коліно. Словом, на сцені він не танцював, а метушливо дригався під шипіння дівчини. Все дійство зайняло не більше хвилини, а відчувалося не менше години. Та зрештою обоє стали у фінальну позу і тільки тоді Грім перевів дух. На бровах застигли краплі поту, футболку треба було б викручувати, а м‘язи палали і нили в шалений такт фортелю.