"Пограйся і відпусти” — новинка!

Вітаю, любі читачі і читачки!

 

Добігає кінця мій роман “Шлюб на трьох”, але останні глави нам ще підкинуть емоційні гойдалки. І доки ми за цим спостерігаємо, запрошую вас до новинки — роману “Пограйся і відпусти”! 

 

З одного боку, це дещо проста історія з невигадливою зав'язкою, а з іншого нас чекають дорослі, реалістичні і щирі стосунки, важливі теми і емоційні повороти. Запрошую!

 

5xwmghPeQn14mNencFmEdr8J3ioxKyRBQ3RQnbIrn32gDJ_scj6y_kabNfm7WGTdlGLiXVG17ObEF2HAziG39spQASkylEpDuJyI66Rqn3B9ZZReLYT8hIVRKcr1-AQd_4MFXRXG3_ORfzJWZsxbMFg

 

Анотація:

Той, хто мав бути жорстоким поневолювачем, став охоронцем.

Та, хто мала бути лялечкою в його руках, змусила подивитися на світ по-іншому.

Почуття, яке захопить їх двох, виявиться сильнішим за просту жагу чи закоханість. Спільні рани зроблять їх близькими. Але чи допоможе це, якщо хтось з двох зрадить довіру іншого?

 

Уривок з однієї з майбутніх глав:

 

— Переодягаймося, — каже повільно, ще дивлячись в бік дверей.

— Тут трохи незручно, — я ще раз роздивляюся навколо. — Нема кабінки.

Він повертає до мене голову, іронічно перекошує губи.

— Соромишся? Я от з задоволенням подивлюся на тебе оголену.

— А мені нецікаво дивитися на голого тебе. Сумніваюсь, що побачу щось феноменальне.

От краще б мовчала. Мої слова прозвучали не як спроба вразити його чоловіче самолюбство, а як жалюгідний дзявкіт дрібної собачки, що не вкусить, то хоч погавкає. Принаймні віг реагує саме так, як зреагував би на незлу собачку, — на обличчі вираз нудьги з легким нальотом іронічної поблажливості. Мовчки він ставить на тумбочку подарунковий пакет, виймає зі шкіряного портфеля, який постійно висів на його плечі, плавки. І так само спокійнісінько починає роздягатися.

Я відвертаюсь. Доведеться переодягатися при ньому. Трохи незручно, але не критично. Мені не звикати. Скільки разів на показах мод у поспіху доводилося переодягатися на очах у купи чужих людей, і нічого. Мене могли побачити голою стилісти, візажисти, модельєри, інші моделі і всі, хто вештався за лаштунками. Тож зараз ситуація — дурничка, ми тут удвох принаймні.

— Червоний… Спокусливо, — сухо коментує з-за моєї спини він, коли надягаю бюстгальтер.

Доводиться помудрувати, щоб показати якомога менше оголеного тіла. Тому трусики надягаю, повернувшись у профіль. Не дивлюся на нього, але відчуваю на собі пильний погляд.

Лише поспіхом впорядкувавши знятий одяг, повертаю голову. А він ще в сорочці і штанах! Стоїть і витріщається на мене замість того, щоб переодягтися!

— Це захисні труси від посягань? — киває на мою білизну з високою талією і підходить ближче.

Я не відступаю, хоча хочеться сховатися, коли між нами залишаються лічені сантиметри.

Він підносить руку до мого плеча, зачіпає шлейку від купальника — тільки тепер помічаю, що вона перекрутилася, — і поправляє її. А тоді його рука опускається, пальці зачіпають резинку трусиків і тягнуть донизу, оголюючи мій живіт до тієї межі, яку не хотіла б йому показувати.


 

Додавайте новинку в бібліотеку, не оминіть сердечком і приєднуйтесь до читання! 


 

Нагадую, що більше новин від мене і спілкування у моєму телеграм-каналі.

 

Фото, роздуми, відео та цікава інформація про творчість — на моїй сторінці в інстаграмі.

 

Уривки з романів, можливість зворотного зв'язку — на моїй сторінці в фейсбуці.

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Іра Сітковська
01.03.2024, 09:16:08

ооо, інтригуюче)))

Устина Цаль
01.03.2024, 22:11:15

Іра Сітковська, ❤️

Інші блоги
10 фактів про мене
✨✨✨Вітаю, дорогі друзі!✨✨✨ Хоч і з запізненням, але і я доєднуюся до челенджу Лірії Маєр та Крісті Ко і розповім 10 фактів про себе. ✨1. Моє ім'я. Віталій — це моє справжнє ім'я. ✨2. Вік. 45 (за паспортом).
Прокачався до сотки))
Вітаннячко, хлопці й дівчата! Раптово та несподівано лічильник кількості підписників досяг сакрального числа 100. Як то кажуть, не минуло й року) Та жарти жартами, а це таки радує. Особливо знаково, що сталося це в канун
Критика — це погано для починаючого автора?
Вчора я прочитала один блог і коментарі під ним. І вони змусили мене замислитись про критику та її місце в житті автора. Чи потрібна вона взагалі. І чи критика не знецінить автора. Я вважаю, що об’єктивна критика необхідна,
Гаряче чи щемливо? ♥️
Всім привіт ✨ Коли мене змушують щось обирати, я впадаю в ступор, бо… ну як можна обрати щось одне, коли можна взяти все та одразу? Книга "Невисловлені слова" не стала виключенням. Кайл, моя булочка, вривається
❤️ Дорогі мої читачі!
Ви вже стали свідками того, як долі героїв переплітаються між любов’ю, зрадою та таємницями. Аня змушена приховувати правду, Остап тримає її під контролем, Степан повертається у її життя, а Віка й Крістіна готуються розкрити
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше