Вибачитись? Чи попрощатись з роботою?

Вітаю, любі Натхненники!!!

Запрошую завітати до спекотно-харизматичної книги про викладача та студентки

Уроки Містера Джеймса 

Уривок:

Він веде бровою, на його обличчі з'являється здивованість, яка дуже швидко змінюється на іронічну насмішку. Ось який він містер Джеймс. Те, що він гарячий не сперечаюсь і те, що він нахаба - теж. Уявляю, як він зрадів, що та хто його вчора назвала “короткозорим ідіотом” - його студентка, але він ще дечого не знає. Я не лише студентка, але і його асистентка. “Сюрприз!”. Тепер моя роль асистентки в його руках. Коли він про це взнає - буде знущатись, а коли - це буде лише питання часу. А дивлячись на його кутик губ, - це почнеться вже сьогодні. 

   Мені надзвичайно соромно і я не знаю, чи то зараз тікати, чи потім - коли він мене опустить нижче нікуди?.. Я знаю, що мені потрібно вибачитись за вчорашній інцидент, але я не маю такого бажання. Чому? Тому що це він всівся на мій стілець. І тому, що він нахаба, якого ще потрібно пошукати у всій Америці… чи то в Британії?.. Чи там і там?.. 

   Стоп! Щось мене не туди занесло. 

   Мені потрібно буде вибачитись і крапка. Права я чи ні, робота мені конче необхідна. Тож, запхати свою гордість куди подалі і підійти до нього та вибачитись. Але, напевно, це краще зробити після лекції, чи зараз? Якщо зроблю це після лекції - то він подумає, що я перелякане дівчисько, або ще гірше, що робота мені точно не потрібна. 

   — Ви так і будете стояти? Міс… — Він звертається до мене і мої ноги підкошуються. Я видихаю повільно-повільно і заходжу до аудиторії. Я така маленька проти нього, проти аудиторії… я взагалі зараз почуваюсь мікробою, яку він от-от розтопче. 

   — Рейчел Торн. 

   Бачу здивованість. Містер Джеймс зрозумів, що я не тільки його студентка, але і асистентка.

    Запрошую до мого телеграм каналу 

Героям Слава!

Мирного усім неба!