Щоб писати великі твори, треба мати велику відповідальність за них. Повести героїв так, щоб вході цієї подорожі їх не загубити.
Тому для мене великою радістю стало відправлятись в маленькі, але настільки мальвничі світи. Саме для вас, звідти я принесла два оповідання "Вогник" та "Маленька фея".
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиО, так. Великі твори мають свої особливості. Мене в роман-чику "Діти Степу" покусав віслюк.
...Написав роман-чик, залишив аби він відлежався. Запросив бетарів. Зробив кілька варіантів на гугл-док.
А коли став розміщувати його тут, перечитую кожний розділ, в пошуках різної комашні. Доходжу до 20го розділу й тут ослюк йде поруч з іншим героєм, й насміхається з мене, наче віслюк зі Шрека "не чекав?".
Довелось перечитати інший варіант роману, й дійсно, той варіант з цим вуханем.
Як лиш один розділ емігрував з одного варіанту в інший - загадка. Довелось підчищати текст, потіснити інших персонажів, аби віслюк на скромне ім'я Лев, зайняв достойне місце в безмежності степу.
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати