Візуалізація героїв

Одного разу мені захотілося написати щось таке суворе, про сильних героїв, котрі ні за що на світі не покажуть те, що вважають слабкістю, хоча насправді та їхня стабкість якщо не сила, то щось дійсно в них цінне. Чого мене так торкнуло, поняття не маю, я тоді взагалі читала Бліч і пригоди космічних мисливців за головами, під джазову музику. Так що з Бліч в цю книгу перекочували білі плащі і концепція — командир і помічник, плюс помічники нижчі рангом. Завдяки космічним мисливцям з джазом один з героїв став придурюватися бовдуром, котрому нічого не треба. Потім я полізла в психологію, в якій заплуталась, плюнула, але придумала чому головні герої саме такі — дуже схожі і одночасно не схожі один на одного.

Тошиміне

Його в Місто привів один з командирів, знайшов хлопчика і діда в повністю знищеному місті і не зміг там залишити. В тому знищеному місті цей хлопчик втратив всіх близьких людей, єдиний виживший — дід, теж довго не прожив. Так що не дивно, що найбільше він не бажає знову залишитися один і зробить що завгодно, щоб нічого подібного не сталося. Навіть якщо ті, кого він рятує, будуть натовпом бігати слідом, щоб відірвати йому голову — його це не зупинить. Він краще десять раз ризикне собою, ніж кимось іншим. І наскільки б йому не неподобалися нав’язані підлеглі — нікуди вони від нього не подінуться, зробить все, щоб ці бовдури вижили, бо це його обов’язок. А ще він дуже винахідливий))

Хаскі

У нього схожа історія — він залишився один. На його сім’ю напало чудовисько, дорослі його зуміли захистити і він зі всього цього зробив дуже вже дивний висновок — потрібно триматися від людей якнайдалі, щоб ніхто знову через нього не постраждав. І взагалі — бути одному простіше. 

Він з усіх сил намагається відповідати цьому життєвому вибору, але доля над ним знущається. І йому то різних бовдурів приходиться рятувати від власного командира, то брати за всіх них відповідальність, бо більше нікому, то ще дурнуватого рудого хлопця — того ще самогубця — підкидають в якості нового командира, то іще якась дурня відбувається. І ні, він не вважає те своїм обов’язком і сам не дуже розуміє чому не може стати осторонь і просто дивитися. І чому саме до нього причепився давно померлий предок зі своїм мечем, не розуміє.

І так, спочатку ці герої дуже один одному не подобалися, бо бачили лише те, що демонстрували світові))

Читати тут Вартові Другої Верхньої Межі

Якщо картинки пропадуть, шукайте їх тут фейсбук