Любі мої дівчата і хлопці. У кожного з нас два роки назад в цей день життя розділилося на до і після. Щасливе "до" і стресове "після". Хтось змушений був тікати в чужі землі, хтось попри усі жахи - залишився, у кожного війна щось змінила, у більшій ступені чи меншій. Ми всі до одного когось, або щось  втратили: рідних, здоров'я, будинок, майно, роботу, спокій. У цей день мені б дуже хотілося сказати вам багато теплих слів, кожній і кожному, міцно обійняти та зігріти теплом і коханням. Побажати вам не зважаючи на весь жах не опускати руки, (ми козацького роду, а кров не вода - кипить гаряче і палко), знаходити в кожній дрібничці цівку щастя, ще більше кохати близьких та рідних, цінувати те що маємо, берегти кожень день і час, знайти себе в чомусь новому. А я постараюсь, щоб ви, читаючи історії, поринали в світ кохання, вірності, відчайдушної сміливості та пригод. Маю надію, що мої герої вчать не здаватися, а рухатися далі.

З любов'ю та щирою підтимкою до вас, ваша я.