Завдяки терплячості і порадам пана Бундзяка, здається я хоч трішки опанував залучення зображень до блогу. Тому звісно, хочу поділитися ними і з вами, тим паче їх також дбайливо і за описами з книги створив фантастичнмй Вадим Бундзяк.

Тому хочу вам показати, як ШІ побачив Хана, головного антагоніста Куреня Інженерів.

Подальші думки зупинив гул натовпу, який злякано відступив від постаменту — наперед вийшов Хан. Він зігнав патрульного, наче муху, і, вчепившись своїми долонями в лямки бронежилету, став навпроти стурбованих людей.  

Незважаючи на спеку, на його плечах висіла важка шкіряна куртка. Насуплені густі брови, чорнильна борода і виголена голова цього чоловіка  нагадували щось тваринне. Важкий погляд його вузьких попільних очей магічним чином гіпнотизував натовп.

— Мешканці Хмарину! Впевнений, що більшість присутніх сподівається полишити місто, чи не так? —  здоровань витримав паузу. Його вимова була чистою, і це одразу відрізняло його від гіперборейців, яким сарматська давалася кепсько. — Втекти, немов щурі, із міста, у якому виросли. Із міста, якому ми допомогли взяти владу у свої руки. Втекти під захист есперів, ось чому ви всі тут.

Його хриплий голос охоплював усю площу. Сашко, який вже зіскочив із балкончика та прямував додому крізь юрму, зупинився, а його кулаки мимоволі стислися. Хвиля обурення охопила тіло, піднімаючись від самих ніг. 

Хлопець точно знав, що есперів, які захищали місто, саме цей ватажок безжально знищував тієї страшної ночі, коли Імперія вдерлася до мирного міста. Юнак розумів, що мусить йти замість слухати чергову пропаганду імперців.

— Прикро, що ви досі вірите, що потрібні Сарматії, —  Хан важко зітхнув, ніби дійсно глибоко розчарований цим фактом. —  Більшість із вас чекала рік. Ви сподівались, що вони повернуть місто, будуть наступати, допомагатимуть. Але реальність така: ви лишилися самі, наче покинутий собака, що все ще чекає на господаря. Еспери були вашими господарями.

Сашко не втримався і розвернувся. Хлопець не міг повірити, що цю брехню мовчки слухають мешканці. Ті, хто цілий рік спостерігали, як Імперія тримала місто під залізною завісою, прикриваючись «владою мирян для мирян». 

— Ми не триматимемо тих, хто поїде до Сарматії. Це ганебний вибір, але це їхній вибір. А тим, хто вважає Хмарин своїм домом, я скажу одне: Подорослішайте! Візьміть владу у свої руки. Нам із вами значно легше домовитися, ніж із шайкою чаклунів, яка взяла в полон весь народ Сарматії! І ви…

— Це брехня! — не втримавшись, викрикнув Сашко.