Читала я якось про жінок на кораблях. Уже не пам’ятаю навіщо воно мені знадобилося, але дочиталася якимось чином до знаменитих піраток. Про деяких, як про Енн Бонні я знала і до того — про європейських піраток навіть документальні фільми знімать. А ось китаянка, котра примудрилася від повії дорости до командувачки двома тисячами піратських кораблів, справила на мене враження. Уявляєте, який зріст по кар’єрним сходам у жінки? 

А коли мені знадобилося непомітне проникнення одного типа на корабель в книзі Ліїн з роду со_Ялата, чомусь згадалася саме ця піратка)) На початку кар’єри))

— Що там відбувається? — запитала Ліїн.

Хлопчик підскочив, сполохано озирнувся на голос і застиг, відкривши рота і явно про щось задумавшись.

— Там це... — нарешті невпевнено сказав він. — Продажна жінка прийшла.

— І тепер за неї б'ються? — зацікавилася Ліїн.

— Ні! Вона ж страшна! — Хлопчик навіть головою замотав, як мокрий собака.

— Ага, — сказала Ліїн і зробила висновок: — Це вони з криками від неї розбігаються.

— Ні! — знову не погодився хлопчик. — Вона капітана вимагає, а її не пускають. Капітан там зайнятий. А тут вона каже, що їй не заплатили, і капітанові скаржитися хоче. Їй уже навіть заплатити хотіли, міддю почали скидатися, а вона все одно капітана хоче.

— Так, капітан у вас симпатичний і синьоокий. Його будь-яка продажна жінка захоче, — задумливо сказала Ліїн.

Хлопчик відчайдушно почервонів, а потім прошепотів:

— Вона не для того хоче.

— Гаразд, — сказала Ліїн. — Ходімо, подивимось, що вона там хоче.

Хлопчик, на подив дівчини, заперечувати не став. Зірвався з місця і побіг, не дивлячись, чи бранка йде слідом.

На палубі на них чекала чудова картина. Морячки дружним натовпом намагалися заштовхати на трап жінку в зеленій сукні, а вона то верещала, то кричала басом. Зрідка у них навіть виходило, але жінка брикалася, дригаючи ногами під короткою сукнею, і починала кричати ще несамовитіше, завдяки чому знову спускалася на палубу, і бій починався заново. Що вона кричала, Ліїн не зрозуміла, але запідозрила, що лаялася по-чорному. Коли бранці вдалося підійти ближче, виявилося, що зі страшністю продажної жінки хлопчик трохи перебільшив. Можливо, якби з неї змити яскраве розфарбування, котре встигло розмазатися, була б навіть симпатичною. А ось боролася вона з нежіночою завзятістю та силою. Морячки при цьому намагалися не сильно її пом'яти. Тому бій погрожував затягнутися.

— Що тут відбувається? — запитали за спиною Ліїн.

Хлопчик знову підскочив, потім обернувся, засяяв усмішкою, побачивши капітана, і заявив:

— Продажну жінку виганяють.

— Ага, — сказав Велівера.

— Когось ця краля мені нагадує, — заявив Марк, що стояв поруч із ним.