Герой без травм — ще цікавий?

Хай

Чесно.

Якщо забрати в нього травму.

Тривожність.

Темні думки.

Потребу контролювати.

Страх бути покинутим.

Він залишиться цікавим?

Ми любимо поламаних

Давайте без прикрас: часто саме “надлом” робить героя магнітним.

Його ревнощі — це не просто ревнощі, це страх втрати.

Його холодність — це захист.

Його агресія — це броня.

І поки читач розшифровує цей код — він уже емоційно вкладений.

А якщо герой здоровий?

Уявімо:

він говорить прямо;

не маніпулює;

не влаштовує мовчанку на три дні;

не накручує себе до апокаліпсису.

Він просто… стабільний.

Цікаво?

Чи вже трохи “менше хімії”?

Неприємна думка

Можливо, нас приваблює не сама людина, а її боротьба.

Не спокій — а напруга.

Не гармонія — а процес зламу й зцілення.

Бо коли герой уже цілісний — історія стає тихішою.

А ми звикли до гучних почуттів.

Але є нюанс

Проблеми можуть робити героя глибоким.

А можуть — єдиною його “фішкою”.

Якщо забрати травму — і нічого не залишиться, то, можливо, це був не характер, а декорація.

І тепер чесно

Ви любите героя за його силу — чи за його рани?

І якщо одного дня він стане психологічно здоровим — ви зітхнете з полегшенням…

Чи втратите інтерес?