Привіт, мої любі читачі! Запрошую Вас до читання свіжої глави та переглянути візуалізацію не менш важливої героїні. Ці карі оченята, здатні зцілити будь-яке серце! Погоджуєтесь?

ДАРИНКА. ДОНЬКА ЛЮБОМИРА.

Уривок:

Альбіна. Потрібно зателефонувати до неї та розповісти новину. З певним хвилюванням набрав номер, який в останню їхню зустріч жінка написала на клаптику паперу. Гудок, за ним ще, і тихе, невпевнене – алло.

– Я знайшов її. 

Мовчання у відповідь, судомні ковтки. Альбіна заплющила очі та закусила до крові губи. “Знайшов. Він знайшов їхню дівчинку”! З очей бризнули гіркі сльози, що ковтала не в змозі промовити бодай слово.

– Все буде добре. Не плач. 

Скривилась від болю, що сама собі його принесла. Жила неправильно. В ненависті до людей, до світу. Та сьогодні вона готова нести покарання за скоєні гріхи. Бажала очистити душу, звільнити серце. Її вуста вкрила легка усмішка, бо нічого вже не буде. 

– Перепроси за мене.

– Ти сама їй все скажеш. – говорив стрімко, намагаючись втримати руку, що повільно вислизала. – Її звуть – Дарина. Чуєш? Нашу дівчинку звати Даринка!

– Дарина. Даринка. – промовила, смакуючи кожну літеру цього надзвичайного імені. 

Читати другу книгу: "Зцілена тобою"

Перша книга: "Зцілений тобою"

Усім спокійного дня та приємного читання! Ваша Тетяна Котило (Вільна Творити).