Вітаю!

Коли я повідомила вам про горе у моїй родині, коли була вимушена зупинитися у написанні, я знала, що можу розраховувати на вашу підтримку. Просто так склалося, що моя аудиторія — людяні, щирі, добрі, прості у спілкуванні, емпатичні люди. Що можна казати про таку ситуацію, якщо жодного разу я не отримувала коментар, який би розніс мою книгу. Критику — бувало, хейт — ніколи.

В ті нечасті рази, коли я заходила на сайт за цей складний для мене тиждень, я бачила коментарі на кшталт "Рошаль, куди ж ви поділись?" Потім я бачила ці коментарі видаленими. Я їх не видаляла. Навіщо? Не всі підписані на авторську сторінку, не всі бачили блог і подібне запитання цілком нормальне. Для себе роблю висновок, що читачі просто знаходили блог і видаляли коментар, щоб не змушувати мене відповідати ще раз.

Мої прекрасні, неймовірні, любі читачки! Від усієї душі я вдячна вам за потужну підтримку, за повідомлення. За слова, які ви писали, за сенс, який ви вкладали в них, а я відшукувала. Мені було легше, справді. Усвідомлення, що ти не один і з цього боку — лікує та підживлює. У мене немає слів, щоб описати, що відчуваю.

Плачу. Дякую, що ви є.

Окремо вдячна моїм друзям-авторам. Дівчата, обіймаю ♡

Взагалі, цей блог був для того, щоб повідомити про відновлення регулярності викладки (посміхніться вже, а то якось все надсерйозно))).

Отже, книга "Друг мого батька. Заборонені" відновлює оновлення. Зараз там стоїть сіра позначка "· повільно оновлюється", яка викликає у мене неприємні почуття, бо це вперше, коли я спіймала подібне. Але нічого, скоро поверну собі зелений колір.

Друг мого батька. Заборонені

♡Читати тут♡