З чого починаються історії

Друзі,

Попри те, що я доволі нестабільна авторка, у мене був план.

Ще минулого року я хотіла взятися за історію Дани Кармелюк з «Солодкої четвірки». Але мій дарк роман «Невинний подарунок» (хто ще не читав цю історію, напишіть мені), забрав надто багато сил та енергії.

Кілька місяців я відкривала чернетку книги «Карамелька для Зозулі» й не написавши й рядка, закривала.

Натомість вирішила повернутися до історичних любовних романів епохи Регентства. І ось сьогодні дійшла до сцени, з якої у моїй голові почалася майбутня книга.

Зараз хочу поділитися цим уривком з вами:

≈ ≈ ≈

Танці надто швидко втомили Джорджа. Залишивши бальний зал, він пішов у північне крило маєтку. Туди, де було тихо, темно та безлюдно. Маркіз саме крокував коридором, коли з-за рогу щось вилетіло. Постать у білому мчала просто на нього.

Чи то від переляку, чи то через бажання залишитися непоміченим, Джордж ступив крок до віконної ніші, аби сховатися там. І лише коли той привид прошмигнув повз, залишивши по собі шлейф з парфумів з квітковими нотками, чоловік зрозумів, що це Мелані.

Не думаючи, він кинувся за дівчиною. І вже за кілька секунд схопив її за лікоть.

– О! – нажахано скрикнула Мелані.

– Меллі, це я, – тихо мовив.

– Джордж? Джордж! – вона притиснула долоню до серця.

– Що таке? – він уважно подивився на подругу. Волосся скуйовджене. Щоки горіли. Від нерівного дихання груди швидко та хаотично здіймалися. – Що сталося? – тепер він ледь не кричав.

– Я…, ох…, – не могла скласти слів.

Чоловік взяв її за руку та повів у найближчу кімнату. Це була вітальня, прилаштована до гостьової спальні. Всадовив Мел на софу. Знайшов кремінь. Довго порався з трутом, бо руки тремтіли. Коли у приміщені нарешті спалахнули вогники, підійшов до дівчини.

– Ти в порядку? – намагався говорити рівно. А в самого серце ламало грудну клітку.

– Так, – тихо відповіла. – Так! – проказала впевненіше, бо помітила його занепокоєння. – Я була у саду. З Алексом…, – зізналася.

Якщо досі серце маркіза шаленіло від страху, то тепер звіріло від люті.

– Він поводив себе негідно з тобою? Образив чимось? – мимоволі пальці стиснулися у кулак.

Алекс складав враження хорошого хлопця і справжнього джентльмена. Однак… Якщо він чіплявся до Меллі, робив непристойні пропозиції чи проявив фізичну силу… Варто Мелані зараз лише кліпнути і Джордж всадить Евансу кулю в лоб.

– Ні! Ні…

– Тоді що?

Мелані зірвалася з софи. Закрокувала кімнатою. Маркіз дивився на дівчину і не впізнавав її. Вона завжди була щирою з ним. Між ними не було секретів. Проте зараз Мел відкривала рот і відразу ж закривала його. Ніби не знаходила потрібні слова, аби виразити емоції.

– Що, Меллі? – з натиском запитав чоловік.

– Здається… Здається, Алекс хотів мене поцілувати, – нарешті сказала.

Джордж повинен був відчути полегшення після цих слів, – врешті у містера Еванса серйозні наміри щодо Мелані. Натомість заскреготав зубами. Чи усвідомлював він, що Меллі колись вийде заміж? Так. Чи замислювався над тим, що у її шлюбі будуть не лише поцілунки, а і близькість з чоловіком? Ні!

Уявивши, як її цілує, пестить та кохає інших, Джордж розгубився.

– Тобто, тобі здається?

– Ну як я можу бути впевнена, якщо мене досі не намагалися поцілувати?

– А що саме він робив?

Чорт! Джордж навіть не знав, чи хоче почути відповідь на це запитання.

– Алекс стояв поряд зі мною…

– Наскільки близько? – здавлено проказав маркіз.

Замість того щоб відповісти словами, дівчина підійшла до нього. Стала поряд. Дуже близько. Небезпечно близько. Надто близько. Її м’які груди торкалися до його торса. Він грівся теплом її дихання. Відчував аромат її фіалкового мила.

– Це достатньо близько? – безневинно запитала і вдихнула, від чого її груди ще тісніше притиснулися до грудей.

– Це смертельно близько…, – прохрипів, бо його серце ледь не розірвалося.

– А ще, він дивився мені в просто в очі…

І Джордж зараз дивився їй просто в очі. У напівтемряві, яка панувала у вітальні, вони втратили синій відтінок літнього неба. Натомість були більше схожі на полум’я, яке спалює все на своєму шляху.

– Дивився так, як дивишся зараз ти…, – це вона прошепотіла. – То він хотів мене поцілувати?

– Так, – відповів на видиху маркіз.

Він хотів її поцілувати. Він! Він, Джордж Колінз, маркіз Девіс, зараз хотів поцілувати міс Мелані Вуд. І він, можливо б поцілував її, якби дівчина не відскочила від нього.

– Господи! Алекс Еванс хотів мене поцілувати, а я втекла! – вона знову заходила колами.

А Джордж завалився на софу, бо ноги більше не тримали.

≈ ≈ ≈

Як ви зрозуміли, у цій історії ми познайомимося з дівчиною, яка розбила серце Алексу Евансу.

Книга поки без назви. Без обкладинки. Та в тегах буде «любовний трикутник», «дуже відверто» та «складні стосунки».

Сподіваюся, що вже в травні я опублікую першу главу.

Також зазначу, що найближчим часом ціни на мої старі книги зростуть. Тому, якщо планували купити один з моїх романів – саме час.

Дякую усім, хто чекає на мої книги!