Вітаю, мої хороші!!!

Роман, «Три бажання під Новий рік», та роман, «Покорена мною», — ОНОВЛЕНО.

Кристина та Микита

УРИВОК.

— Крук, ти виродок, я подам на тебе до суду. — Заверещала розгнівано Мілана.

— Я тобі цього заборонити не можу. — Відмахнувся Микита, та наказав. — А тепер слухайте мене обидві, уважно. — Глянув на годинник, та знову зиркнув на жінок, роздратовано продовживши. — Якщо до завтра до сімнадцятої, ви обидві, у моїй присутності не перепросите Вишневську, і не компенсуєте їй моральні збитки... То вже у вівторок, я сам подам на вас позов до суду. І повірте, доказів аби виграти справу, у мене більше ніж достатньо.

— Крук, у тебе, що дах знесло?!! — Зірвалася Мілана. — Як ми це зробимо?

— А це ваші проблеми, мої милі? І як ви це зробите, мене хвилює найменше. Ви ж якось примудрилися все зіпсувати, тож тепер мудруйте, як все виправити. — Крук кинув на робочий стіл свою візитку, та холодно заявив. — Якщо вам дорогі, ваші репутації, та справи якими ви займаєтеся, наберете мене, коли захочете перепросити Вишневську. Якщо ж ні, тоді до зустрічі у суді.

Розвернувшись Микита покинув кабінет. Він сьогодні не в гуморі, тож церемонитися з ніким не збирався.

Вийшов на вулицю, набравши свого начальника охорони.

— Де вона? — Роздратовано поцікавився, коли Гліб зняв слухавку.

— У своєму основному ресторані.

— Дякую! — Холодно кинув у слухавку, прикипівши нахмуреним поглядом до вечірнього міста.

— Бос, вона не одна. — Попередив Гліб...

❤️ ❤️ ❤️ ❤️ ❤️

Кирило та Уляна

УРИВОК.

Фігуриста білявка зупинилася посеред кабінету. Красиве тіло, ледь прикривала відверта сукня. Кирило знав, що вона одягла її навмисне, адже знала, що він не любив, коли вона ходила в такому одязі, та ще й без нього.

— Ірмо, що трапилося? Чому ти прийшла сюди? — Різко поцікавився, відкинувшись на спинку крісла.

Білявка гордовито підняла підборіддя, та зверхньо дивлячись на чоловіка, заявила.

— Кириле, я п’ять років чекала, що ти покличеш мене заміж, а ти..? — Нервово ковтнула, та не міняючи пози, додала. — У тебе три дні, аби зробити мені пропозицію... — Жінка витримала неоднозначну паузу, а тоді зверхньо заявила. — Де мене шукати, ти знаєш. Я не збираюся більше жити у твоєму будинку, без статусу твоєї дружини.

Шелест зробив великі очі, нахабність цієї панянки бісила та виводила зі себе. Пильно дивився на дівчину кілька хвилин. Від почутого втратив дар спілкування. «Оце закид! Добре, що хоч без зброї прийшла, а, то тоді б іншого виходу не було, як погодитися», іронізував в душі. Такої нахабності та зухвалості від Ірми не чекав. «Це явно перебір, і це точно кінець».

— Все сказала? — Процідив крізь зуби, й роздратовано додав. — Пропозицію тобі, я робити не збираюся, тож більше тебе не затримую... Вихід там! — Вказав рукою на двері...

ВСІМ МИРНОЇ ТА ТИХОЇ НЕДІЛІ!!!