Паралелі

Вітаю усіх своїх любих читачів, ну і тих, хто просто зазирнув проходячи повз) Дуууже довго я не писала блогів… Аж понад місяць, але то таке… Завантаження зриває дах і доводиться встигати давати раду і йому))) Але не про це(трохи самоіронії ніколи не заважало). 

Тож чому саме паралелі? Бо це перше, що спало на думку))) Але не зовсім) Словом, трохи проясню деякі моменти стосовно написання теперішніх книг, а зараз в процесі дві: “Привид. Поза увагою” і “Мисливець. В пошуках втраченого”. Жанри нелегкі для моїх читачів і тому я навіть не чекаю шалених переглядів, бо:

По-перше, це один з тих випадків, коли я пишу для своєї душі, але не ховаю це в стіл, раптом, хто вхопить сенс того, про що я хочу сказати в книзі. Як і Фенікс, продовження історії Алекса має для мене значно більше значення, ніж може здаватися читачу, або ж, може й, деяким авторам, які подумки сказали собі, або ж між собою: “блін, ну нафіга таку хрінь писати, блаблабла”. Словом, ви зрозуміли, що думки у всіх різні, а моя душа відпочиває саме в цій стихії, бо, чесно кажучи, шукаючи потрібну мені інформацію, локації тощо я пізнала дуууже багато цікавого для себе, підтвердила і спростувала деякі свої гіпотези… І це, як щось заборонене, чого хочеться ще))) Також працюючи над цією книгою в мене додалась ще одна позначка, куди б я хотіла поїхати після нашої Перемоги)) І дуже виразно спостерігається, кого б я хотіла стерти з мапи світу))

По-друге, пишучи для себе, я в жодному разі не забуваю про свого читача, який хоче легкого. Тому працюю й над тим)) Як і обіцяла в інстаграмі(вірніше не обіцяла, а запитала і 100% було “так”) на 14 лютого буде вам й солоденьке))) Можливо, навіть з родзинкою)) Але якщо хто не любить родзинок, то можна додати вишеньку, чи перчинку — то вже, як ваша фантазія вас поведе.

Ну і по-третє, попри важкий жанр, заплутаний сюжет тощо, дякую тим читачам, які “врубили” цю тему і крокують зі мною)))) Я отримую задоволення не лише від написання подібних книг, а й від того що вже не боюся давати їх великому читацькому колу. Навіть певною мірою, сімейному. Коли більшість справжньої сім’ї це не підтримує і тицяє пальцем біля скроні, то тут все ж почуваюся затишно, як написала читачка у коментах до Мисливця, душевно та по-домашньому)))

Отже, тепер до паралелей. Спершу я не сильно хотіла на цьому акцентувати увагу, бо було зарано для цього. Когось, можливо, шокую; хтось, може, знову від душі “профукається”...:) Але Привид та Мисливець вже зрівнялися своїм об’ємом, хоча я ще й близько не бачу кінця жодного з них, а розумію, що варто б пришвидшити написання Мисливця, бо терміни спливають, але маю вкластися.

Якщо можна, під блогом залиште коментар, якщо читаєте якусь із цих книг, або ж навіть обидві, і чи помічали ви спільне?)))

Тож події у Привиді напряму пов’язані з подіями в Мисливцю. Навіть не знаю, чи варто ще тут щось додати) Спершу я думала, що згадавши про це одразу, зламаю на друзки всю інтригу тощо, але вже тільки ледачий не зрозумів би цього, тому не бачу сенсу притримувати цих коней))) Минуле та теперішнє будує наше майбутнє, і яким ми його матимемо, криється саме в нас тут і тепер…

Сподіваюсь, що не сильно намозолила вам очі цим блогом))) Наступний буде вже 14 лютого, якщо що))) А щоб не пропустити новин у той день, то все ж бажано, щоб ви були підписані на мої сторінки. А також додавши книги у свої бібліотеки, ви не пропускатимете оновлень Привида і Мисливця. Тому запрошую і чекаю на сторінках і тут, якщо є що додати)))

P.S. Хотілося б ще окремо додати, що я дууже хочу прочитати багато книг, які додала в бібліотеку, але фізично не вистачає часу на все. Особливо конкурсні, якісь прочитала, якісь ще ні. Тому сподіваюсь, що ніхто не ображається на мене за мою відчуженість.

І на додаток ще хотілося б подякувати за підтримку Мисливця коментарями та бібліотеками, а особливо Олесі Мрійниці за неймовірну підтримку своїми коментарями, які вона не лінується писати!)))

Мирного неба і бережіть себе!

Інстаграм

Фейсбук

Тікток

Ютуб

Сано Бенсан

Анні Ксандр