Маркус обіймає мене за плече, залипнувши поглядом на моєму обличчі. Три інші бодигарди виструнчено стоять за нашими спинами. Андреа ж, наче спеціально, виструнчився поруч мене. І це виглядає раціонально виправдано. Він мій охоронець. А знаходитись постійно поруч з об'єктом, як вони кажуть, тримаючи ситуацію під контролем – головне завдання бодигарда. Отже, я знову, як і в гелікоптері, опиняюся між ним та Маркусом. Й цього разу його зухвалий погляд вивчає мене наче під мікроскопом, розглядаючи моє обличчя, губи, шию… Та повільно котиться вниз. І від того чомусь проймає дражливий холодок. Так і хочеться запитати того нахабу:«Ну, як тобі! Достатньо щедрою є винагорода за охорону такого об'єкта?»