Добрий вечір, любі читачі) Ніяк не могла добратися до ноута, тому без блогів. Але... я до вас із новинкою) Продовження серії про "Святу Інсанію") Заходьте у "Сонечко для вампіра", якщо сумували за цим світом)

Анотація до книги "Сонечко для вампіра ":

Мене звати Віліан Сансет і я працюю у "Відьминій службі подарунків" разом зі своїм другом — Коулом. І все б нічого, але цей зубастий кажан додумався напередодні дня святого Валентина підписати звільнення для кількох відьом і тепер нам обом доведеться розвозити подарунки, аби не збанкрутіти.

Що ж, свята Інсаніє! Заплющуй свої очі, бо волохатих ніг Коула в нашій святковій уніформі вони не переживуть. Я впевнена! Я — бачила.

Що стосується "Есміни", найближчі дні її чекає вичитка, додавання ілюстрацій (з телефону цього не зробиш) та офіційний статус "закнчено". Після цього, буде ще обіцянний бонус до книги. Сподіваюся, вона вам сподобається) 

— Поцілуєш мене...?

— Лоріане... — протягнула, вдивляючись у хитрі смарагдові очі.

— Ну, будь ласка...? — він здійняв брови та увіткнувся своїм носом у мій. Потім спустився на мою щоку та повільно провів до вуха. — Будь ласка, Есміно...? — гаряче дихання викликало сироти на шиї. — М...?

— Не думаєш, що це невдалий час для поцілунків...? — прошепотіла, ледве втримуючись, щоб не поцілувати його. —  ми мало не померли годину тому, а на тобі все ще товстий шар мазі для загоєння і мало цілого місця на шкірі.

— На мені зараз ти і це єдине, що мене насправді турбує...

Заходьте в Телеграм за коміксами, подарунками та анонсами.