Цікаве з книги

–  Що це таке ? — здивувався Богдан, смішно витріщивши очі.

 Та відповідати було ніколи, бо з’явилися ще чотири тіні!

 Монстри разом вистрибнули на наречену. Вона присіла, так що ті стукнулися головами.

 Ця трюкачка перекотилася вбік та вскочила на ноги, як на неї напало двоє монстрів, які перші оклемалися від струсу мозку. Один все ж зміг дістати до нареченої, але лише порвав поділ сукні, другий вдарив ззаду та роздер фату та плече, у бідолашної хлинула кров, заливаючи білу сукню червоним.

– Вони її роздеруть живцем! – злякалася я. — Гей не знаю хто ти, але біжи сюди їх занадто багато!

–  Нічого, зараз скоротимо їх кількість, – бовкнула вона та зняв з себе фату, стрибнула над головою монстра, обплела фатою його голову, та зламала шию, сильно смикнув, аж почувся характерний звук. І фінально вистрілила в лоба.

 Я побачила як на плечі нареченої висипалося довге волосся платинового блонду.

 А от ще підступило три чудовиська, дівчина пірнути між ніг одного та розстріляла того з низу. Потім зайшла позаду залишившихся двох та добила їх.

В приміщенні вже нестерпно смерділо сіркою, аж різало очі та тяжко було дихати.

 Плечі нареченої опустилися, вона трималася за рану на плечі та притулилася до колони.

 Я вирішила підійти та допомогти цій дивній панянці. Тим паче в мене теж були мед.засоби, в кожного мисливця такий набір є.

–  Гей, давай оброблю, тобі рану, може тобі не зручно дістати? – спитала я ввічливо.

 Бачу як спина її напрялася, натягнув тонку тканину плаття, аж окреслились м’язи.

 Вона різко повернулася в мою сторону, глянув на мене пронизливим поглядом. А я сіпнулась назад, бо не чекала побачити те що побачила.

– Йой! – вирвалося в мене, я вирячила очі, відчуваючи як щоки полум’яніють.

–  Що таке? Передумала грати в медсестру? – бовкнув…він.

 Це виявилося не дівчина, а хлопець. Я ще уважніше придивилася...так не здалося, точно хлопець, з довгим волоссям кольору повного місяця. І у нього пронизливо сині очі, наче сапфіри. Він недовірливо дивився на мене з півоберту.

–  Чого замовкла? Ау, з тобою все добре? – перепитав цей…наречений? Як назвати наречену чоловічої статі?

 Він зовсім повернувся до мене обличчям, махаючи рукою перед обличчям.

  Я мотнула головою взяв себе в руки.

–  Ні, тобто так…йой…я просто думала що ти…дівчина...а ти навпаки... — пробубніла я собі під носа розгублено оглядаючи з ніг до голови цього дивака, згадав як упала носом між його грудей, які я думала жіночі, а то чоловічі… От знов щоки в мене палають.

–  Ну то що? Яка різниця дівчина чи хлопець? Чи ти любиш дівчат і хотіла підкотити, а тут облом? – ляпнув це цей…цей…довбень!

–   Що-о?! Ні! Я по хлопцях, якраз навпаки… — обурилася я, відчуваю, що в мене вже вуха навіть з сорому горять.

–  А, тобто, раз я хлопець, а не дівчина то ти хочеш підкотити? – ляпнув цей невіглас.

 Він що знущається? Ще криво всміхнувся.

– Так, кому ти потрібен! В мене є наречений...тобто був! Я просто хотіла допомогти пораненому, – відповіла я, обурившись.

– Співчуваю твоєму нареченому…і не дивно що він пішов від такої збоченки, як ти, – відповів цей поганець.

–  Він не пішов… – бовкнула я, а потім осіклася що сказала зайвого і різко замовкла. Мовчки жбурнув мед бокс цьому довбню, – На, сам тоді лікуйся.

"Полювання на Місяць"