Вітаю, мої хороші!!!

Сьогодні діє знижка на літню спекотну історію, Олега та Еріки, з роману, "Купальська ніч".

Еріка та Олег

Уривок.

Вже через п’ятнадцять хвилин Еріка сиділа в позашляховику Кравченко. За нею приїхав водій. Олег телефонував ще раз, коли вона була у спальні, але дівчина трубку не взяла, тому, що справді розплакалася. І зараз теж, заховала очі за темним склом чорних окулярів, аби нікого не бачити, і ніхто не бачив її.

Їдучи на зустріч, з цим жахливим чоловіком не боялася, в них домовленість, але він не має жодного права принижувати її, чи погрожувати.

Коли авто зупинилося, Еріка була дещо шокована, адже водій привіз її до ангара, де була купа сільгосптехніки. «Це прикол такий?!!». В душі обурилася дівчина, і була вимушена вийти з авто, адже водій вже прочинив їй дверцята. Ступила на розпечений та просякнутий мастилами асфальт. Роздратування тільки посилилося, «Чому цей деспот, притяг мене сюди?». У велетенському дворі, незліченна кількість техніки, з двору кудись виїжджали фури та трактори, а біля воріт вже чекали машини, аби заїхати. В повітрі буквально витала пилюка, різкий запах дизельного палива та чадного газу.

— Еріко Вікторівно, ходіть зі мною. — Голосно попросив водій, перекрикуючи гудіння двигунів техніки. — Я проведу вас, до Олега Миколайовича.

Дівчина великими очима глянула на водія у білій сорочці, але не сказала ні слова, лиш мовчки рушила за ним. «Куди це цікаво він мене поведе?». Обурювалася в душі, обережно ступаючи, й дивлячись під ноги йшла за чоловіком. Тонка шпилька буквально врізалася в асфальт. Розуміла, її сріблястим босоніжкам кранти. Піднявши погляд, була приголомшена, на неї оглядалися всі чоловіки, навіть хтось сигналив позаду. Не соромлячись показала непристойний жест, навіть не оглядаючись, й знов дивилася під ноги. «Оце так втрапила. Звідки ж я знала, що тут стільки мужиків..?». Коротка літня сукня з рюшами, прикривала стрункі ноги, лише до колін, ще й оголювала передпліччя.

Знову підняла погляд, й побачила, що до неї з середини довжелезного ангара крокує Олег, одягнений у білосніжну сорочку та сірі штани від костюма. Поверх світлого волосся красувалися чорні окуляри, але озлоблена гримаса, змусила дівчину зупинитися. Кліпнула, збентежено прикипівши до бинтової пов’язки на руці чоловіка, нижче ліктя.

Серце раптом забилося швидше, чомусь злякалася за нього.

— Чого стоїте, робота закінчилася? — Заревів Кравченко на працівників.

Приємного читання та мирного дня!!! Обіймаю!!!