Люблю “Виправи мене” за велику кількість дітей в цій історії) 

Найменшому з них – лише три роки.  “Середнім” – дев'ять та одинадцять.
Головними “дітьми”, звичайно ж, є головні герої) Їх перше кохання, сміливі та несміливі кроки в доросле життя я мала на меті передати тепло, місцями з гумором, місцями з “легким” (та не дуже легким) склом.

А все-таки ця історія для мене про ніжність, любов, дитинство, перші почуття, помилки, спроби і… другий шанс для першого невдалого враження. 

Є тут і складні підлітки, яким чотирнадцять…  Саме одна з них – головна ораторка двох останніх глав, Ксенія. Закоханість в її віці дуже емоційна, яскрава і часто безнадійна...

— Тепер я розумію, Яно, — шморгнувши носом, Ксеня продовжила після короткої паузи, — що хороше ставлення, ввічливість та легке чудове спілкування — це не завжди про кохання… Хлопець може бути найкращим, однак просто не «твоїм». І нічого тут не зробиш… — короткий смішок вирвався із Ксюші і, ніби соромлячись його, вона закусила губу. — Треба вчасно зупинитися, зібрати себе докупи та… жити далі. Без цих дитячих нездійсненних мрій про недосяжних хлопців…

Ці слова не народилися в ній раптово. Звісно, вона “прийшла" до цього розуміння. Відмовилася і далі дурити саму себе марними ілюзіями. Більше, ніж зробити це вчасно, важливо взагалі зробити це і почати нарешті жити далі. 

Нова глава з відвертістю Ксені вже на сайті) Радію вашим коментарям ❤️❤️❤️