Вітаю, любі сонечка!!!

Історія, сніжинки та Християна наближається до завершення, іще до неділі включно, книга буде у передплаті. Це зворушливий зимовий роман з інтригами, підставами, зрадами та неочікуваними поворотами подій, і звичайно з справжніми щирими почуттями.

Адріана та Захар

Уривок.

— Тебе щось турбує, Адріано? — Християн одразу взяв її одну руку у свою.

— Ні, все добре.

— Тоді чому ти спала?

Заклопотаний голос чоловіка бентежив. Дівчина лиш знизала плечима та чесно зізналася.

— Напевно тому, що зморив сон.

— Сподіваюся, це правда?!!

Адріана пильно глянула в очі чоловіка, та переконливо кинула.

— Правда, Захаре. Я практично цілу ніч не спала. — Сказавши це, відчула як щоки вкрив густий рум’янець. «Добре, що в машині темно». Про себе подумала дівчина.

— А хто тобі сказав, що ти спатимеш цієї ночі? — Зухвало з викликом поцікавився Захар, та взявся все пояснювати. — Я відпустив усіх своїх людей, тож ми їдемо до мене, аби зайвий раз ніде не світитися. Це звичайно не те, чого б я хотів, та сподіваюся, зовсім скоро все зміниться.

Останні слова Християна, неабияк насторожили дівчину. Хоч серце поруч з цим чоловіком, билося в навіженому ритмі, все ж напружено поцікавилася.

— Що зміниться? Захаре, ти про, що?

Чоловік так ніжно пригорнув її до себе, й поцілувавши в скроню, почав заспокоювати.

— Сніжинко, годі вже. Скажи чесно, невже б ти не хотіла аби ми зустрічалися, як білі люди та не ховалися?

— Хотіла б. — Тихо відповіла та плекала надію у серці, що Захар не такий, як її Віталик.

— Ось бачиш. — Лагідно прошепотів Захар, та ніжним коротким поцілунком, торкнувся вуст дівчини. Заглянув в її очі, з інтригою запитавши. — Може зробимо коло містом?

Тихої ночі та приємного читання!!!❤️