Сьогодні діє знижка на "Дивитися заборонено"

Доброго дня, любі читачі ))

 

Сьогодні на драматичний роман

"ДИВИТИСЯ ЗАБОРОНЕНО"

діє знижка!

 

 

Пов’язавши пов’язку на очі, я зайшла до будинку.
– Незвично бачити тебе такою невпевненою. – прилетіло мені замість привітання
Що? Такою? Незвично? Знову здалося, що ми із цим чоловіком знайомі. Питання крутилося на язиці. Але я ж не мала права щось питати.
Промовчала. Як і мала мовчати весь час, окрім випадків, коли мене питали.
Моєї долоні торкнулися чужі пальці, міцніше вхопили і кудись потягнули. Не сильно стискаючи, але наполегливо направляючи, напевно щоб я наосліп не перечепилася через щось.
– Роздягнися. Сьогодні я хочу отримати все за що плачу.
На контрасті з обережним дотиком ці слова наче ножем пройшлися по серцю і повернули  до реальності.
Дурепа! От не треба було сподіватися, що в тебе ще є час звикнути.
Я ледве  почала стягувати сукню, коли чоловічі пальці торкнулися моєї шиї. А слідом і губи.
Сукню з мого плеча потягнули різко і  жадібно. Наче давно вже бажали зробити це і от нарешті отримали можливість. Але знімати її повністю не стали. Лише повільно потягнули спідницю догори.

 

 

Моїх губ знову щось торкнулось. Без можливості бачити, я не зрозуміла що саме і довірливо відкрила рота. А схаменулася вже запізно. Щось протиснулося між губ і залишилося там. А по щоках наче ремені простягнулися.
Кляп? Смикнулася від несподіванки і переляку.
– Стояти! – рикнули мені на вухо. – Я не дозволяв рухатися.
Серце шалено забилося. Що відбувається? Може це в нього прелюдія така чи еротичні фантазії? Але мій інстинкт самозбереження вже волав про відчуття небезпеки. І ще страшніше стало, коли руки звели за спиною та міцно зв’язали.
Я затремтіла. І навіть не намагалося цього приховати.
– Ти думала, що можеш гратися зі мною? Я ще минулого разу помітив твої хитрощі. І розчарую тебе – на мене вони не діють.
Я відсахнулася і спробувала промукати, що мені боляче.
– Я не дозволяв розмовляти! – мене боляче потягли за волосся, змушуючи задерти голову. – Що? Не подобається бути в безпорадному стані, коли жодним чином не можеш змінити ситуацію? Тепер відчуєш це на собі...

 

 

Вона – улюблениця долі і улюблена донька свого впливового, заможного батька. Саме про таких кажуть: «народилася із золотою ложкою у роті».
Але чому ж тоді саме вона зараз стоїть НА КОЛІНАХ перед геть незнайомим чоловіком від якого залежить не тільки її майбутнє, але і життя її батька?
Принижена, без права голосу, зобов’язана виконувати будь-які, навіть зовсім збочені, забаганки того, обличчя котрого не має права побачити…
У Всесвіту дуже специфічне почуття гумору. І вона в цьому вже встигла впевнитися особисто.

Як тепер вижити, врятувати батька і не втратити себе?
____________
Гаряче, дуже відверто, на межі емоцій…

 

ЗАГЛЯДАЄМО СЮДИ...

 

 

Захоплюючого читання!

Ваша руда бестія ;))

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
У мене багато цікавого)))
Останнім часом я дуже рідко нагадую про себе на Букнеті, і ви вже, мабуть, подумали, що я зникла. Але ні — просто я активно пишу аж три книги одночасно. Скільки разів зарікалася так не робити, але щоразу порушую власне слово. Тож
Нова історія
Привіт, мої любі! ❣️❣️❣️ Я до вас з новою історією про відважну бойову відьму Анну… ну, може, й не таку вже й могутню, але точно неординарну! ☺️ Це історія про магію, пригоди та перші справжні почуття. Анна потрапляє
Танець На МежІ Можливого І Сварлива Баба
Тільки-но Артем встиг витерти піт і відчути себе героєм, як лісові хащі здригнулися від звуку, що був страшнішим за бойовий клич татарської орди. Це був скрип. Старий, іржавий скрип дерев’яних коліс, що невблаганно наближався
Мої думки
Життя триває. Просто не завжди вдається долати реальні труднощі. Для когось мої книги депресивні,для когось - ні. Мої герої значно сильніші за мене духом. Бути жінкою в наш час занадто важко. Ні з ким себе не порівнюю, бо є
Ωмегаверс « Начинка вишнево-пʼянка » + 6 ст.
Ніченьки, панове! Новий розділ омегаверс-роману «Начинка вишнево-пʼянка» вже тут. Цитата з Розділ ХХV. Якби з нами не сталася Флоренція... — Якби я міг без тебе, то не прилетів би у Флоренцію, — зізнався
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше