Местреса Йяда

Роан з Камінці, як і належить молодому самотньому чоловіку, любить гарних жінок. Причому, не тендітних, а таких, щоб фігура, статура, зріст і всього побільше)) На цьому навіть Джульєтта погоріла, коли намагалася його скараскатися — підіслала до нього найгарнішу служницю, а він не оцінив ті залицяння і не втратив пильність.

В цілому, проти Йяди в нього не було ні найменшого шансу.

І ось я вирішила познущатися над ШІ і намалювати цю прекрасну жінку (чи то воно наді мною знущалося, коли видавало цицькастих і пухких дівчат з тоненькими шиями і худющими обличчями). Спочатку хотіла щоб як у тексті — соняшник в руках, сонечко в вікно, приголомшений красою хлопець під стіною, але довелося свої апетити зменшити — воно виявилося занадто складним і Ші відомстило, стало малювати три руки і чотири ноги))

Ілюстрація повинна була бути до цього уривка:

Роан кивнув своїм думкам, розплющив очі і оглянув коридор на предмет добровільних помічників.

А побачив її – богиню.

Ні, не ту давню, сліпу і до всього байдужу каргу, яка розкидає каміння на шляху і нікого, крім свого кота, не шанує — її кікх-хей називають долею. Роан побачив найпрекраснішу богиню на світі. Вона пливла коридором, помахуючи декоративним соняшником. Сонце, що зазирало у вікна, золотило її маківку, на губах грала задумлива посмішка, а які у неї були форми…

Роан стояв і безглуздо витріщався. І він якось одразу згадав, що штани давно втратили початковий колір, що рукав куртки був відірваний у кабацькій бійці, а потім неохайно пришитий білими нитками, що не завадило б підстригтися і поголитися. А то стоїть — бродяга бродягою, а коридором іде богиня. І вона майже пройшла повз, коли Роан ступив уперед і поставив найбезглуздіше запитання з тих, що можна було поставити цій красуні:

— Дівчино, ви плани аспіранта на рік складати вмієте?

Ось іще варіанти, який подобається найбільше?

PS: Якщо картинки пропадуть, шукайте тут фейсбук

Тут же є ще декілька, не таких гарних.