Ф-ф-ф-ф-фрістайло, шановні, ракамакафон! =Р 

Якщо коротко: наступна частинка Темного лорда (яка стала закінченням роздулу) вже опублікована. Нарешті Ви дізнаєтеся, чим закінчилося зухвале пограбування і на кого чекає тотальний гаплик)

Бажаю приємного читання! Сподіваюся, Ви не будете розчаровані!

Тепер я хочу пояснити: чому ця частина була найтяжчою у написанні та чому я так довго її мучив?

По-перше, в описаних подіях беруть участь одразу п'ятеро дійових осіб. (І це я ще п'ятеро коней не рахував! ☻) Але, вони не просто стоять і безтурботно теревенять, а нещадно дубасяться і носяться, мов прокажені! Здавалося б, що тут такого? Просто пиши послідовно і все складеться саме собою. Але ж, ні. Щоб скласти пазл якнайкраще, довелося постійно міняти події, переставляючи їх місцями, мов "п'ятнашки". Міняю щось одне, і все інше сипиться за принципом доміно. Якщо описувати події для кожного персонажа по черзі, то виходить якийсь нудний і малодинамічний звіт. Якщо скакати від одного до іншого, то починається хаотичниий безлад і тяжкий для сприйняття читачам хаос. Тож, я по кількадесят разів переписував то по кілька речень, то цілі абзаци, знаходячи їм найкраще місце. Прослухав усе стільки, що вже уві сні бубоню ті події та репліки)

"Автентичність і реалізм" проти "видовищності та драматизму".

Я не дарма вказав піджанр "бойове фентезі", тож і бійки у цій книзі продумувалися не за одну хвилину.  Звісно, майстри фехтування та любителі середньовічних бійок скажуть, що в реальному житті нема і половини того безглуздя, що ми бачимо у фільмах, іграх та книгах. В житті все доволі нудно та банально, хоч і не менш смертельно. Фехтувальні фінти і вихиляси годяться для видовищності в художніх творах, але справжній бій зосереджений на результаті. Ознайомлюючись із думкою фахівця, той сказав, що навіть у популярних книгах про бойові прийоми з мечами написана відверта дурня, яка не застосовувалась на практиці. Хоча, я теж маю думку: останні знавці чогось подібного вже давно померли разом із бійками армій, озброєних мечами. Все, що дійшло до наших днів, хоч якось, але вже видозмінене, спотворене та базується на багатьох здогадках.

Тож, виходячи із усього сказаного, звітую: я балансував між реалізмом та видовищністю, щоб було і цікаво, і вірилося достатньо) Сподіваюся, що я впорався непогано, але судити доведеться Вам, мої любі)

Додатковий збір інформації...

Якщо Ви подумали, що це все, то – дзузьки! Так як в тексті потрібно було понівичити кінський фургон задля сюжету, а написати типу "він зламав оті палки" я не міг, довелося знову гуглити. Виявилося, що конструкції возів та фургонів дуже різноманітні і оті "палки" називають по-різному. Назви залежать ще й від діалектів різноманітних регіонів... Тож, тепер я ще й експертом із гужового транспорту став! =))) Словом, я обрав найбільш зрозуміле (як на мене) читачям слово "вудлища".

А ще дізнавався, чи можливо висікти іскри, якщо шкребти сталевими лезами мечів один об один. Можна! Але незначні... Щоправда, знову ж таки для видовищності, в тексті вони просто пруть, мов від болгарки)) Жартую: там одне коротке речення.

Заключення.

Як бачите, мій підхід до написання – капітальний і дуже прискіпливий. Однак, все це займає багато часу.

Сподіваюся, що закінчення розділу не розчарує Вас! А читаючи ті короткі хвилини бою,  Ви згадаєте, скільки у них вкладено часу та старань)

Приємного Вам читання, мої любі розбійники та розбійниці!

P.S. Далі в планах – продовження "Месників"!

З повагою, Дмитро ;)