Жаба. Миша. Шуліка. Стріли

ФАКТАЖ

Якщо вірити Геродоту, а не вірити йому можна та не треба, бо крім нього інших джерел про ті часи годі й шукати, то:

«...царі скіфів, послали вісника, що приніс в дар Дарію птаха, мишу, жабу і п'ять стріл.

Перси запитали вісника з дарами про значення подарунків. Він сказав, що йому було наказано тільки, віддавши дари, як можна швидше віддалитися. Він запропонував, щоб перси, якщо вони мудрі, самі зрозуміли, що означають ці дари. Почувши це, перси почали радитися».

Принесені дари, звичайно, спантеличили персів. І вони не відразу зрозуміли, що означають ці подарунки.

Геродот передає нам висловлені припущення:

«Дарій висловив думку, що скіфи віддають йому і самих себе, і землю, і воду. Він припустив це на тій підставі, що миша живе в землі, харчуючись тими ж злаками, що і людина, жаба — у воді, птах найбільше походить на коня; стріли ж означають, що скіфи віддають свою військову міць».

Думка Гобрія — одного з його сподвижників, була іншою: «Якщо тільки ви, перси, не полетите в небо, звернувшись у птахів, не зариєтеся глибоко в землю, ставши мишами, або не стрибнете в болото, перевернувшись на жаб, уражені цими стрілами, ви не повернетеся назад».

СЮЖЕТ

Дзвін металевого ножа по бронзовій чаші запросив уваги присутніх.

–        Цар царів – протяжно промовив стоячи біля скатертини зі скіфськими дарунками посол – величний і непереможний Дарій Перший, запросив вас, шановні, щоб повідомити, про чергову свою перемогу. Давній звичай підкорених народів приносити землю на золотій таці та воду в срібній арфі, схоже цим дикунам – зневажливий смішок – не зрозумілий, тож вони на свій чудернацький манер повідомили про своє підкорення. Прислали в золотих клітках мишу, яка живе в землі, жабу, що мешкає в воді, та птицю, яка літає в небі. Отже, це так вони повідомляють, що і земля і небо і води скіфські віднині належать Великій Персії.

–        А стріли нащо? – гукнув хтось з–за столу

–        Здається зрозуміло, що цим жестом – знову смішок – якщо саки розуміють, що таке жест, вони складають зброю перед ногами царя.

– Боягуз мав би передати левові – Гарпаг скривився на останньому слові – що якщо той не зариється як миша в землю, не пірне в болото, як жаба, чи не розчиниться в небі, як пташка, то стріли скіфські настигнуть його незворотно.

Діти Степу. Розділ ІХ (ч.1)

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Ціна сили
У більшості історій сила — це нагорода. У моєму світі вона майже ніколи не приходить без ціни. Мене завжди цікавило не те, як герой стає сильнішим, а те, ким він стає після цього. Бо справжня боротьба починається не тоді,
Як не сумно, але сьогодні – завершення книги
Коли настав час обирати — народжувати людську дитину чи відкладати яйце та висиджувати драконятко, ми з Нараком, порадившись із нашими драконами, обрали другий варіант. І через сім місяців вагітності я знесла яйце. Два
І ми знаємо чим все закінчеться...
Назаренко веде впевнено, але водночас дбайливо. Я почуваюся в його руках у цілковитій безпеці. Його пальці неквапливо погладжують мою спину, не дозволяючи собі нічого більшого. Але й від цих легких рухів я навіть через тканину
Чому «штиль» — це не історія про море
На перший погляд може здатися, що «Штиль» — це розповідь про людей, які опинилися посеред океану без вітру й надії. Але для мене море ніколи не було головним героєм цієї історії. Насправді його майже не існує. Море,
"Дотик Півночі" повертається
Мої вельмишановні читачі! Що три дні буде нова глава. Книгу майже дописано. Заплатила я за неї досить високу плату: чотири зуби полетіло, бо все пропустила через себе. Буде відбуватися багато чого. І не за горами весілля
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше