Несподіваний поцілунок подіяв на мене, як відро холодної води на голову. Я відскочила від Ярослава, відштовхнувши його на скільки вистачило сил, і подивилася в обличчя, очікуючи побачити там зніяковілий вираз або, принаймні, жаль. Але, на своє обурення, нічого подібного там і близько не виявила: Славко дивився мені прямо в очі і тепер уже він завзято посміхався, а з мене усю веселість, як вітром звіяло. Озирнувшись на всі боки, помітила, що наша компанія залишила свої ігри і з цікавістю спостерігає за тим, що відбувається. Від цього настрій зіпсувався ще більше, одне шоу закінчилося - друге почалося.

- Ти з глузду з'їхав чи що? - процідила я.

- Збожеволів, одразу ж, як уперше побачив тебе.

Наступна глава вже  на сайті https://booknet.ua/book/za-zhagoyu-kohannya-kniga-2-b419231