Маленьке прохання / З редактурою все

Все. З редактурою ніби завершено. Поки що. Виправила моменти з діалогами. Деякі речення порозбивала на менші. Було трохи русизмів - прибрала. 

Прошу своїх любих читачів: якщо вам якесь речення ну прямо ріже око (і це можна довести товстезними словниками), сміливо пишіть мені про це. Я тільки за те, щоб мій текст ставав кращим.

Хорошого всім дня попри тривогу.

Франментик з 13-го розділу "Пір року. Зникнення Зими"

Любомир зустрів його, ліниво відкинувшись на кріслі. Він виглядав розслабленим та задоволеним. Майк давненько його таким не бачив.

– Мій любий племіннику, щоби більше без запізнень. Намотай собі це на вуса. – І навіть голос дядька прозвучав спокійно, без звичної різкості. – Кожна мить часу важлива. На секунду опинишся не в тому місці та не в той час – можеш не отримати важливу інформацію, не врятуєш близьку людину чи, того гірше, постраждаєш сам.

Майк завжди скептично ставився до дядькових теорій про час. Планета не перестане крутитися, якщо він на секунду запізниться. Тим паче він вже опинявся «у тому місці та в той час» – і не зміг врятувати найдорожчих людей.

– Цього більше не повториться, – твердо відповів Майк.