Вітаю, мої кохані!!!

Сьогодні діє знижка на історію кохання, Андрія та Анастасії-Валерії. 

https://booknet.ua/book/krila-rudogo-yangola-b392572

УРИВОК.

«Сон...

Андрій вийшов зі своїх Жигулів, у тому старому улюбленому дворі, і зупинився прикований до місця. З під’їзду вистрибнула Анастасія, така юна, одягнена в тонку літню сукню.

Дивився на неї, не міг відірвати очей, така тендітна і така бажана його серцю. Її довге волосся розсипалося по плечах. Дівчина оглянулася на тітку, що йшла по заду, але його точно не бачила.

— Настю! — Не втримався Андрій. Серце торохтіло, нарешті вона повернулася. Не міг допустити аби вона просто пішла.

Дівчина оглянулася і кліпаючи повіками з довгими віями розгублено дивилася на нього, продовжуючи стояти на місці. Андрій же стояти не міг, поспішною ходою кинувся до неї. Анастасія зробила несмілий крок йому на зустріч. Чоловік зупинився в міліметрі від неї, задихався від емоцій та почуттів.

— Настю! — Ледь чутно задихаючись вимовив її ім’я. — Де ти так довго була?

Дівчина теж важко дихала пильно дивлячись на нього. Не міг більше стримувати себе, полонив її в обіймах, з ніжністю притиснувши до себе, і знову на вухо зірвано шепотів.

— Я так скучив за тобою, Настю.

— Я теж. — Голос Анастасії звучав зірвано.

Заглянув у її очі, вона плакала. Дивився на неї, і не розумів, вона така юна, їй лише чотирнадцять, а він такий дорослий. Йому ж тридцять сім. Це бентежило його. — Як таке могло трапитися. Ніжно витер її сльози здавлено запитавши.

— Чому ти плачеш, моя красуне?

— Чому ти мене покинув? Навіщо одружився? — З новими сльозами та докорами допитувалася Анастасія.

— Я кохаю тебе, Настю. — Нарешті сказав те, що не встиг сказати стільки років назад.

Анастасія дивилася на нього очима повними сліз та образи, й зі звинуваченням кинула.

— Якби кохав, то не одружився б з іншою. — Тендітні руки вперлися в його груди, в голосі зазвучав відчай. — Відпусти.

З болем в очах дивився на неї, лиш тепер зрозумів, що все життя кохав лише її. Він зробив помилку одружившись. Потрібно було шукати її... — Та тепер пізно. Миритися з цим не хотів. Не зважаючи на її протести, впився в її ніжні малинові вуста. Вона пручалася, виривалася не хотіла відповідати. Андрій не відступав цілував її ніжно і водночас наполегливо. Кров у венах закипіла, коли вона нарешті, так ніжно поворухнула вустами. В голові запаморочилося. Нарешті злилися в одне ціле в палкому поцілунку. Задихався і божеволів від її ніжності. Здається, ще нічого схожого не відчував.

— Тат! — Десь здалеку кликала Діана.

Обірвавши поцілунок оглянувся на доньку, яка вийшла з Жигулів. Притиснув юну Анастасію до себе, боявся втратити її знову.

— Тату! — Наполегливо та невдоволено кликала його донька, заклавши руки на грудях.

Анастасія вирвалася з обіймів побігши в сльозах до Раїси Степанівни. З жалем дивився їй у слід.

— Тату! — В котре наполегливо кликала донька.»

ПРИЄМНОГО ЧИТАННЯ ТА МИРНОГО ДНЯ!!!