120 сторінок: Кайдашева сім‘я

В додаток до попереднього блогу (глянути можна тут) розбір за законами сценарного сторітелінгу.

Його правила прості: умовні сторінки, це певні віхи, які мають відбуватися в сюжеті. Аби рухати героя крізь історію і змінювати його, що притаманно західному стилю оповіди. Якщо вам цікавий і східний стиль, та різниця між ними — напишіть в коментарях.

Поїхали!

«Кайдашева Сім‘я»

(Сторінки розбору не обов‘язково співпадають зі сторінками твору)

1 сторінка: місце, час, настрій історії

Українське село Семигори, другої половини ХІХ століття, Україна.

Заможна сім‘я стельмаха Омелька, що любить навідуватися в шинок та його друйжини Марусі. В них є двійко синів —Карпо та Лаврін.

Завдяки діалагу братів про дівчат, задається комедійний, гострий і соціально напружений настрій.

3 сторінка: центральне питання, пошук відповіді на яке розвиватиме всю історію

Її озвучує Омелько, коли каже: «Досить вам чубитися, невже не ладнаєте коло однієї печі? Живіть собі в спокої … і разом жить таки лучче»

Тобто питання звучить як: «Чи здатна сім‘я жити щасливо разом?»

10 сторінка: увага глядача/читача навколо того, хто головний герой, чого він хоче, та хто чи що йому заважає

На перший погляд це неймовврно заплутано і складно. Проте, виходячі з попередніх тез можна помітити сцену між Мотрьою і Марусею, яка натякає на це. В одній з першиз сварок Маруся говорить: «А я може теж хочу тепер пожити, все життя спокою не знала».

Тут поєднується свідоме і несвідоме бажання Марусі, контроль сім’ї та верхівка жіночої ієрархії в тогочасному суспільстві, та на шляху до цього стає спротив усієї сім‘ї.

30 сторінка: ініціююча подія, що змушує героя реагувати і рушити до своєї цілі

Як не дивно, але все просто, ініціююча подія - одруження Карпа. Тут Маруся виходить на шлях до мети. Її соціальний статус підвищується, в її розпорядженні тепер є майже наймичка, тепер навіть Омелько проголошує: «А ти Мотрю слухайся Марусю, вона тут старша»

45 сторінка: ілюзорний успіх з символічним підтекстом

Скандал і подальше відселення сім‘ї Карпа - насправді не вирішує проблему і живить ідею Марусі, про необхідний контроль над сім‘єю. Карп і Мотря живуть не зовсім окремо від батьків, що є перемогою Марусі.

60 сторінка: розуміння героя про максимальне зусилля на шляху до цілі

Одруження Лавра. Автор одразу описує Марусину зустріч з Мелашкою — «з Мотрьою вона спочатку частувала медом, а потім дала полину. Мелашці вона одразу почала з полину»

Тобто персонаж, заради ствердження свого підсвідомого бажання готова боротися до останнього.

75 сторінка: герой от от здастся, але з відчуттям що ціль неправильна

Смерть чоловіка - стає величезним надломом не лише для неї, як для персонажа, а початком руйнації ідеї контролю. Це перші тріщини, коли вона усвідомлює, що її контроль не врятував чоловіка. Ба більше, вона починає здаватися, побоюючись, що саме її надмірна жага контролю і призвела до трагедіі. Але піднімається питання про землю і спадщину. Проте, ми вже відчули - що ціль героїні (зберегти сім‘ю) хибна, бо їх сім‘я нещаслива від цього.

100 сторінка: урок для героя, про втрату чогось важлимвішого за ціль

Не зважаючи на яскравість сцени з втратою ока, урок Маруся засвоює, коли Карпо в суматосі чвари з Лавром вдаряє її. Тут вперше, вона як мати бачить до чого вона призвела - ненависть між її синами. Найбільший страх від якого вона тікала - майже ставая - розпад сім‘ї. Вона розуміє, що продовжуючи зберігати сім‘ю вона її остаточно втратить. В цей час відбувається перша якісна перемога ідеї материнської любові, що здатна відпустити дітей над матиринським бажанням оберігати сім‘ю.

120 сторінка: відповідь на центральне питання задане на сторінці 3

Згадаємо питання: «Чи здатна сім‘я жити разом щасливо?». Всихання груші та переродження Марусі дає нам ключ, який звучить так: «Тільки та сім‘я де панує любов та свобода». Адже саме такими двома сім‘ями завершується історія Кайдашевої сім‘ї.

Тож підсумовуючи, модна сказати що ми пррслідкували за основними подіями і трансформацією однієї з героїнь, а можливо і однією з червоних ниток твору. 

Тому чи хотів сказати автор це чи інше — завжди залишатиметься в площинні нашого сприйняття і готовностю досліджувати і проживати написане ним.

Як вам цей формат? Напишіть в коментарях, за любки подискутую)