Один із викликів, який супроводжує мене під час написання, — це бажання "перескочити" через усі деталі та скоріше дійти до фіналу. Здається, ніби історія вже жива в моїй уяві, і хочеться миттєво поділитися всім — від початку до кульмінації. Але тут починається справжня робота над собою: зупинитися, видихнути і дати історії простір для дихання.
6 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиВітаю! У мене завжди є таке передчуття, і тоді я рроблю паузу, аби відпочити й надихнутися. Дякую за Ваш блог. Успіхів Вам)
Емілія Зінченко, Дякую вам за підтримку!
Я ніколи не знаю чим закінчиться моя історія. Можу лише приблизно планувати та потім всеодно вийде так як вийде. Тому саме деталі приводять мене до фіналу. Хоча бувають надто важкі розділи. Але без них ніяк.
Galcheja Vale-Vivre, Дійсно. Коли пишеш подібним чином це ніби читаєш чужу історію. Завжди цікаво куди приведе та чи інша дорога.
Знайома проблема) Часто буває, коли описую якийсь епізод і на 100% впевнений, що він точно сподобається читачу, то хочеться одразу все написати, перескочивши деякі події)
Радомир Український, Розумію це почуття! Часом складно знайти баланс між темпом подій та їхньою насиченістю. У мене теж бувають моменти, коли хочеться або прискорити сюжет, або, навпаки, додати більше деталей, а потім доводиться повертатися та переглядати. Але, напевно, це й є частина чарівності процесу — знаходити ідеальний ритм, щоб історія звучала так, як їй належить.
Таке буває. Я теж зазвичай наперед знаю фінал своїх історій. Ось тоді то й важко дійти до того фіналу) Через кульмінацію та початок)
Лада Короп, О, як я вас розумію! Коли фінал вже яскраво вимальовується в уяві, здається, що до нього рукою подати, але ж ні — треба пройти весь шлях, з початком, кульмінацією і всіма перипетіями. Саме це, мабуть, і є викликом. Але водночас у цьому є і своя краса — відкривати нові моменти і деталі, які роблять історію живою. Дякую, що поділилися своїм досвідом!
Нетерпимість - стан, при якому ви когось або щось терпіти не можете, не зносите. А те, про що ви написали, називається нетерплячка ) Якщо ви пишете чернетку, а не викладаєте все послідовно, то і нічого страшного. Напишіть кульмінацію або й фінал, потім заповните лакуни. Це в тому разі, якщо у вас краще виходить писати за першим враженням, а коли відкладете, настрій пропадає і виходить не зовсім те, що хочеться. Зовсім не обов'язково писати послідовно, якщо ви одразу знаєте всю історію і хочете описати якісь моменти, важливі для сюжету.
Рома Аріведерчі, Дякую за такий розгорнутий і цікавий коментар! Мабуть, ви маєте рацію щодо термінів, адже це справді більше про нетерплячку, ніж про нетерпимість. Я дуже ціную вашу пораду! Насправді я часто так і роблю — спочатку пишу те, що «горить» у душі, а вже потім повертаюся до деталей. Але часом, коли переписую або додаю проміжні частини, виявляю нові грані сюжету чи персонажів. Це, мабуть, частина чарівності письменницького процесу. Ще раз дякую за вашу підтримку та натхнення!
Це добре, що у вас є відразу в уяві сам "каркас", тепер потрібно докинути на нього м'яса. Повірте, читачеві так само хочеться відразу про все дізнатися, але чим далі ви зможете завести його роздуми і не набридаючи розкрити всі грані ситуації, тим більші емоціїї він переживе від прочитання кульмінації.
Zinkevych Ihor, Дякую за пораду! Дійсно, важливо поступово розкривати сюжет, щоб читачі могли повністю зануритися в історію. Буду працювати над тим, щоб зробити розповідь ще більш захоплюючою. Ціную ваш відгук!
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати