Всім привіт!

Я не буду сьогодні оригінальна — у мене стартувала нова книга. Щиро запрошую до читання.

Анотація:

— В тебе справді з цим типом все серйозно? — цікавлюся, наче мені мало того, що сам побачив декілька годин тому на вечірці.

— У «цього типа» є ім’я і ти його знаєш, тож давай без принижень та образ, — Соля стоїть навпроти мене в замкнутій позі. Злиться. Відчуваю, що нічого доброго з нашої розмови не вийде. Але в мене може й не бути іншого шансу поговорити з нею. 

— То ти з ним зустрічаєшся? — повторюю питання.

— Так, в нас стосунки, —  без вагань відповідає Соля. — Почалися від сьогодні, тож можеш мене привітати з новим статусом, — через силу усміхається.

— Ти навіть не закохана в нього, — випалюю перше, що крутиться в голові.

— Головне, що він закоханий в мене.  Поважає і ніколи не образить, — чітко виділяє кожне слово, наче переконує себе, а не мене.

— Я можливо також в тебе закоханий і що з того?

— Не закоханий Марку, бо в справжньому коханні не може бути «можливо». Або так, або ні.

І для найшвидших промик:

«Кохання живе назавжди» — H0np-DpD

P.S: буду вдячна за підтримку книги ))

Ще почуємося, ваша Емілі!