Любі читачі! Вітаю!

Сьогодні хочу запропонувати вам нову історію кохання: 

"Мій не брат"

Це історія про двох студентів, батьки яких вирішили з'їхатися

Анотація

Я ніколи не мріяла про брата. Про нахабного, зарозумілого плейбоя з манією величі — тим паче. Але доля вирішила по-своєму і ми змушені жити під одним дахом. Мало мені його вдома, ми ще й навчаємось в одному універі, щоправда він на випускному курсі, на відміну від мене. Фактично він мені не брат, але ми ненавидимо один одного як рідні. Однак, недаремно кажуть, що від кохання до ненависті один крок. А у зворотньому напрямку ще менше…

Уривок

— Яна, навіщо ти тут? Бачу вечірки — це не твоє, — хлопець трохи відсторонюється і вирішує поговорити, бачачи, що у нас не клеїться.

— Подруги порадили. Обіцяли чудовий вечір. Але нічого подібного на мене тут не чекає. У господаря цієї вечірки явно проблеми зі смаком.

— Яна, а ти знаєш чий це будинок? — цідить Ілля крізь зуби.

— Гадки не маю, — байдуже відповідаю.

— Мій. Отже і вечірка теж. Моя, — самовдоволено уточнює хлопець, піднімаючи брову.

Я мовчу. Не вибачатися ж за те, що мені тут не подобається.

— Ну гаразд. На любов і смак товариш не всяк, — трохи остигає Ілля. — Але я, як щирий господар, не можу відпустити тебе засмучену. Я маю зробити все, щоб гостя залишилася задоволена. Розумієш?

Знову тягнеться за цигаркою. Але, згадавши, що це мені не подобається, кидає пачку на стіл.

— Замовиш клоуна з феєрверками? — зухвало питаю, завзято дивлячись хлопцеві в очі.

— Ми не на дитячому дні народження, Яно, — щиро сміється з моїх слів.

Він підходить ближче, кладе руку мені на поперек і притягує щільніше до свого тіла.

— Піднімемося до моєї спальні. Клоуна там немає, але феєрверки я тобі гарантую!

ЧИТАТИ