Всім вітання!

Чергове оновлення на вас вже чекає.

Влад проти темряви, або перша його перемога 

 

Я стояв і дивився в темну далечінь, що виблискувала різними сяйвами безмежного простору Всесвіту.
Я знову почав танути, немов лід. Знову відчув поклик тієї невідомості, тієї дивної енергії, що кликала мене до себе.

І я знову довірився Всесвіту, який підхопив мене й поніс до шостого виміру.

Мене підхоплює не вибух і не світло — зсув.
Наче сам Всесвіт зітхнув і вирішив перегорнути сторінку.

Спочатку зникає напрямок.
Вгору й вниз більше не існує. Як і вперед чи назад.

Простір-час розтягується, мов прозора тканина, і я провалююся крізь її волокна.
Зір більше не тримається за форму.
Зорі витягуються в тонкі нитки, галактики згинаються в кільця, а секунди тягнуться, мов довгі акорди без кінця.

Я бачу час ззовні.
Миті більше не шикуються в чергу — вони накладаються одна на одну.
Моє дитинство пропливає поруч… разом із ще не зробленими вчинками.

Причина й наслідок міняються місцями, мов грайливі тіні.

І ось відкривається шостий вимір.

Всесвіт перестає бути сценою — він стає картою.
Тут кожна можливість існує одночасно.

Я бачу варіанти себе.
Того, хто не зробив крок.
Того, хто не загинув.
Того, хто став чимось більшим, ніж людина...