Вітаю Вас, мої найкращі!

Нещодавно, я виклала на порталі свою маленьку історію, яку написала, як подарунок до свят. Але, виявилося, що ви - читачі, своєю неймовірною енергетикою, зробили мені відповідний подарунок, спонукаючи моє серденько битися частіше від внутрішнього щастя та задоволення неочікуваним результатом.

Статистика прочитання останніх днів - вражає! Адже, моя різдвяно-новорічна історія Сірий вовк для пухнастого зайчика вийшла настільки популярною, що останні дні стоїть у списку серед кращіх, які НАБИРАЮТЬ ПОПУЛЯРНІСТЬ та потрапила до топу ГАРЯЧИХ НОВИНОК.

Більше 5000 переглядів (за останні не повні 3 дні) для коротесенької історії у декілька розділів - неймоірно високий результат для мене, як для автора! І це неабияк надихає та сповнює моє серце тремтливими емоціями. Тож, сьогодні, я хочу подякувати вам за цю енергетику та за ваш вибір, за вашу любов до читання та за те, що зробили мій день!! Обіймаю!! Цілую та бажаю неперевершених емоцій на порталі Букнет!!! 

Для тих, хто ще не познайомився з Заєю та Сірим Вовком - не забудьте завітати на гостини: 

Уривок:

- Зая, а ти, я бачу, популярна, - озвучив він свої думки, зачиняючи металеві на замок. – Невже мені все життя прийдеться відбивати від тебе залицяльників?

- Ніхто тебе й не просив цього робити, - фиркнула дівчина, десь внутрішньо потішаючись, адже цей красивий незнайомець зробив те, про що вона мріяла від самого Різдва, ніби на підсвідомому рівні відчув її потребу. І так добре та спокійно стало на душі, але сама Лесюня не показала тієї ейфорії. – Нащо ти мене сюди притягнув? – продовжила колотися, бо така була її роль. Не все ж коту – масло.

- Ти вже доросла дівчинка. Думаю, знаєш відповідь на це питання, - відповів слідом, вже знімаючи з себе верхній одяг, і дівочі очі, від почутого – розширилися, ніби хто сірники в них повставляв.

Вона щось хотіла сказати у свій захист, але вийшло так, що ворушилися одні губи, пропускаючи повітря, і ця картина була схожа на рибу, яку ось-ось викинуло на берег. Лесю, може й не викинуло на берег, але відчувала вона себе так само – як не у своїй стихії.

- Про що ти там таке подумала, що аж покрасніла, Зая? – розтягнув либу господар трьох кімнатної. – Збоченка напевно? Я хотів аби ти мені рани допомогла обробити. А ти про що подумала?

- Ні про що! – і на цей раз відрізала голками, але внутрішньо почала себе картати, адже, і правда, у тій світлій голові, окрім пристрасних та відвертих картинок у горизонтальному положенні, нічого путнього не було. – Показуй де аптечка.

ЧИТАТИ ІСТОРІЮ