Всім привітики☺️

Сьогодні в мене знову випала нагода похизуватися чарівними числами прочитань моїх доволі не свіжих книжок))) А також похизуватися своєю новиночкою ❤️☺️

Поки я працюю над своєю Катрусею(яка в мене йде трохи тугувато, рік неписуна дається взнаки((...) пропоную тим, хто ще не знайомий з моєю творчістю, зазирнути до моїх чарівних та харизматичних дівчаток. Отже, їхні досягнення:

Трохи нудьгувала з моїм любим ШІ, і ось що ми з ним вигадали)))

Мені здається, так краще? І так, відповім декому наперед — ну не можу я досі з нею розпрощатися і відпустити з Мікасом на медовий місяць в Плеялах)))

Про що в мене там? Про Марину, яка, збираючи гриби, звалилася заниканим глибоко під землею в надрах України космітам прямісінько на голови, і, поки вони міцно спали анабіотичним сном, випадково стала власницею їхнього зорельота, ну і, звісно, куди без зайвої метушні і біганини від спецслужбістів, які так само шукали той корабель, як свині трюфелі)))

Наступною в мене йде дилогія з метаморфозою Асі

Так, так, це теж старйо)))

Про що вона?

Ася сирота з минулим, якого б вона воліла не пам'ятати, через яке і вирішила стати поліцайкою. Щось вона там собі рила, збирала на свого кривдника, який з часом став мером міста Запоріжжя (ну як не писати про своє рідне місто☺️) ну і до винюховувалася, що її і Віку, яка всього лиш на-всього опинилася не в тому місці і не в той час, ну і зовнішність також зіграла з нею злий жарт, через який зла доля і жага помсти звела їх бог зна де в іншому місті побитими і зв'язаними, а згодом і пов'язаними… Коротше влаштували мої дівки трохи кіпішу, наваляли по самі небалУйся бандюгам, спаливши їх контору й хату під самий фундамент))) А ще Віка виявилася не простою дівчиною, а… косміткою, через яку Ася опинилася на космічному кораблі серед незнайомих їй людей, та ще й виявила в себе те, чого з дитинства не мала через певні обставини і зустріч з тим самим злим мером, який полюбляв бавитися (не)в ляльки з маленькими дівчатками… і так, там в другій частині є те саме 18+ у всій красі, через що переважна більшість і йдуть одразу до другої частини)))

І нарешті дійшла до своєї новиночки☺️

Історія про Катрусю, якій на долю й на голову випало народитися відьмою, та ще й в проклятому селі, де біснується неприкаяна душа однієї з жертв страшенних зачисток українських земель в часи другої світової від німчури(от сподобалося мені це слово, хоч вбий))). Ніхто з її оточення не знає про її здібності і її містичного улюбленця Льошика(сама ще не визначилася, хто він, звичайний домовичок, чи фамільяр), а там хз, сама ще достеменно не знаю, що в неї там буде, як і більшість авторів не знають, куди їх заведуть їх персонажі )))

А тепер до тих, хто дійшов таки сюди до кінця, я додала таки сцену з епізодом того самого дня, коли німецькі жінки прокляли село, але чи доцільно це було робити? Чи таки лишити початок з дитиною і тим самим моїм вже улюбленцем Льошиком?