Новорічна історія. Фінал

Привіт, мої любі читачі і ті, хто випадково заглянув у мій блог!

Моє оповідання "Пісня для Сніжинки" пройшло в фінал конкурсу новорічних оповідань. Як для автора, який ще зовсім не відомий на букнет — це велике досягнення. Я, чесно, навіть не розраховувала на якийсь успіх. І хоч це не перемога, але фінал — це вже велика мотивація працювати далі, вірити в себе і рухатись у правильному напрямку. 

Скажу чесно, я людина досить залежна від емоцій і якщо не бачу відгуку на свою творчість, виникає почуття, що я марно стараюсь і нікому моя творчість не потрібна. Звичайно, всі скажуть хором, що ні, треба працювати далі, а з часом все буде, але, нажаль, якби я була такою впертою людиною, я б уже написала не одну книгу. Тому автори, які змогли досягти багато — для мене авторитет, як люди, які дійсно знають, як зацікавати читачів. А я навіть не можу змусити себе інстаграм вести по творчості, хоча до тексту, сюжету, героїв завжи підходжу серйозно (буває, одне речення пишу кілька хвилин). 

У конкурсах я ніколи участі не брала, так, як була впевнена, що немає шансів. Не тому, що текст поганий, чи я в нього не вірю, а по простій банльній причині — мені ніколи не щастило в таких речах. Тому фінал мені підняв настрій і заохотив працювати далі. Взагалі, прості романтичні та позитивні історії — не зовсім мій жанр. Я більше по фантастиці,екшну, драмі та всілякому склу, тому я була здивована, що пройшла в фінал. І тим людям, які проголосували за мою "Сніжинку", я хочу сказати величезне ДЯКУЮ, від душі ... Наскільки багато для мене означала Ваша підтримка, навіть не описати. 

Зараз я ще більше хочу працювати й далі над своєю основною книгою "Дім втрачених ілюзій". І хоча успіх цієї історію (хочу вірити) ще попереду, я тепер більше впевнена у собі. Тим паче, романтика в мене зараз тільки почне розвиватися, так як моїх два головних героя першу половину книги навіть не могли зізнатися собі, що щось відчувають одне до одного..)))Тому мені дуже цікаво приступити, нарешті, до романтики та емоціям, ну і до битв та екшну, так як цього теж буде вдосталь...)) 

Дуже Вам ДЯКУЮ ще раз! Успіхів Вам у творчості та в особистому житті...))

1 коментар

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
avatar
Ханна Трунова
01.01.2024, 15:14:01

Молодець! Рада, що ти дійшла до фіналу=))) Вірю у твій "Дім". На нього чекає успіх✨️ Чекаю Дена в сорочці...))

Єва Лук'янова
01.01.2024, 15:38:57

Hanna Trunova, Дуже дякую)) скоро буде)

Інші блоги
Мене продав власний батько… І це стало початком..
А що, як твій власний батько... продав тебе? Не заради порятунку. Не через любов. А заради вигоди. Уявіть, що одного дня ви дізнаєтесь: ваше життя стало розмінною монетою. Людина, яка мала захищати, власноруч віддала вас
Як ви контактуєте?
Писати я почала років шість назад (були перерви, але то таке). За цей час я встигла посидіти на багатьох самиздав і фф платформах. Для мене письменництво це не тільки про історії, а й про спілкування. Буваєш зустрічаєш гарну
Кінець історії, книга закінчена
Історія волошкового поля закінчена! Тож давайте ще раз згадаємо як все було… Дякую за те що читаєте моїх книги, і всього вам найкращого) І до нових зустрічей!
Чому саме Едді Домбровскі став героєм моєї книги
Під час першого проходження Silent Hill 2 Едді Домбровскі легко недооцінити. На тлі Джеймса, Марії чи Анджели він здається дивним, незграбним і навіть трохи карикатурним. Повний хлопець, який постійно нервує, жартує невпопад
Просити? Це як? На череві перед нею повзати?
— Обернися і поїж! — командую їй. — Не збираюся їсти сире м’ясо! Його треба приготувати! — обурюється вона. — Навіщо готувати те, що й так смачне? — щиро дивуюся. — Воно — сире! —
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше