Події загострюються!

Доля, схоже, особливо "любила" мене, бо тільки я про це подумав, як побачив Машу і Дмитра.
Як і того разу, вони вийшли разом і весело про щось розмовляли. 
Може, вона і не помітила моєї відсутності, а всі ті сльози — це була лише гра? 
Якби вона кохала мене, то хотіла б, щоб я прийшов… Вона ж сама казала… Але я не був готовий отак одразу побачити її з ним.
Вийти і набити йому морду — це нижче за мене. 
Все ж, може вона таки дійсно закохана у нього… Он як усміхається, ніби вчора з нею нічого не трапилось. 
В якусь мить вона подивилась прямо на мою машину, мені навіть здалось, що в цю мить наші погляди зустрілись.
Я побачив, що Маша взяла Дмитра під руку, щось йому сказала, і вони разом пішли до його машини, він відчинив перед нею дверцята і вона сіла всередину. 
Потім Дмитро сів за кермо і вони рушили. Спочатку я навіть хотів поїхати за ними, але все ж вчасно зупинив себе.
Замість того поїхав додому. 
Як же швидко вони зійшлись… Я думав, вона буде хоч трохи сумувати за мною, ми ж хотіли дитину, хотіли справжнє весілля… Невже вона так легко мене забула?
Дійсно закохалась в того музиканта? Без грошей, шикарного життя, він дав їй достатньо, щоб вона отак просто пішла до нього?...
Було боляче розуміти, що Маша не пішла від мене, вона пішла до нього, а наша сварка, схоже, була лише приводом нарешті зробити те, чого вона хотіла.
Коли я доїхав додому, то в першу чергу дістав величезний букет. Кинув його на землю прямо перед будинком і почав трощити ногами.
Я не памʼятаю, коли був у такому розпачі до цього моменту… Навіть тоді, коли бив стіну у вбиральні ресторану, мені не було настільки погано.
Зупинився тільки тоді, коли помітив, що садівник дивився на мене переляканими очима. 
Штовхнув ногою букет і пішов до будинку.
Але там стало ще гірше, бо щойно я увійшов, то остаточно зрозумів, що її тут більше нема.
Це не примха, не жарт, вона взяла і пішла. І мені не привиділось, як вона поїхала з Дмитром.
Вона пішла від мене, забрала речі, і вже за пару годин після цього сіла до його машини…
Я піднявся на другий поверх.
 Серце калатало, як скажене, десь в глибині душі я сподівався побачити її речі, сподівався, що вона робить все це мені просто назло, щоб я приревнував ще більше…
Але коли увійшов до спальні, то зрозумів, що ні, вона робила це не для того, щоб я приревнував. Я просто розвʼязав їй руки, вона плюнула на все і пішла робити так, як вважає за потрібне.
Чи міг я подумати, що все обернеться так,  як воно обернулось?
Я пройшов до ліжка і ліг на нього, на її половину. Подушка Маші все ще пахла її шампунем. Як якийсь маніяк, я вдихав цей аромат, прикривши очі і уявляючи, що вона поруч…

 

Це був спойлер з платних глав мого роману "Продана наречена". Зараз книгу додали до бібліотек понад 2000 читачів, а купили більше 200 примірників! 

Не вагайтеся довго, приєднуйтесь до читачів, адже події загострюються, емоційні гойдалки зашкалюють...

Незабаром книгу буде завершено і вона значно зросте в ціні!

Тож купуйте "Продану наречену" просто зараз!

Також сьогодні діє знижка на книгу Макса Дикого "Я ВІЗЬМУ ТЕБЕ" . Це захоплюючий детектив з романтичним мотивом! 

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Я, коротше, як зазвичай
На вулиці ніч, а я сіла писати... Опустимо той момент, що в мене ввечері не було світла, а вдень я складала іспити(завтра на мене чекає останній) Ідею для дитячого оповідання я носила з собою близько місяця. Надихнув мене один
Це буде наш секрет...
Всім привіт! Маю для Вас сьогодні знижку. Я під забороною - Заблукала, Принцеса? - Голос нареченого сестри звучить з глузуванням, а я червонію до кінчиків вух і намагаюся натягнути назад свій светр. Як я могла переплутати
Третя частина серії "Зона відчуження."
Всім привіт. Довго писати не буду бо ніхто і так читати не стане, але якось совість не дає залишити все на закінченні другої частини на довгий час. Правда, уже попереджаю, що відразу вийде лише пролог і кілька розділів,
Він ніколи не відпустить мене...
Хочу влаштувати Вам чудову неділю! Хоча б постаратися) Це все знижки!) Буду тобою володіти - Я казав, що тобі не вдасться сховатися, - стискаю подарований ним букет. Шипи завдають біль, але я навіть не кривлюсь. Страх заглушає
Початок публікації "Треуран. Тіні над пісками."
Дорогі читачі, З великим задоволенням оголошую про початок публікації другої книги з серії хронік Треурану під назвою "Треуран. Тіні над пісками". Ваша підтримка та відгуки на першу книгу, "Прокляті землі
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше