Христос Народився!

Любі мої, щиро вітаю вас з гарним світлим святом. Бажаю усім нам наснаги, здоров'я, миру. Нехай Різдвяна зірка освітить нам шлях до перемоги, нехай усі заповітні мрії здійсняться під мирним небом! Бережіть себе та свої сім'ї!

Сьогодні для вас діє знижка на передплату Просто кохай - 10%. Не прогавте свій шанс. Через тиждень фінал книги, тож ціна після завершення зросте. Саме час придбати її книголюбам, які обожнюють читати тільки завершені книги одним махом. 

А ще, мої прекрасні, у мене до вас запитання. Що ви хотіли б побачити в епілозі книги? Маю декілька ідей, але обожнюю, коли читачі разом з автором беруть участь в завершенні книги. Пишіть тут свої ідеї та побажання, а моя вередлива муза обов'язково їх втілить.

І смачний уривочок для вас:

- Ти чого командуєш? Я нікуди з тобою не поїду!

- Поїдеш.

- Не поїду, я взагалі то зібралася поїхати якомога далі звідси… з міста… країни..

- Ти серйозно? Думаєш, не знайдуть?

Святослав говорив доволі впевнено, але навмисне перебільшував. Йому не хотілося лякати Еріку, але бажав, щоб вона потребувала його. І поки Еріка роздумувала над його останнім натяком, складав плани на наступні кілька днів.

- Не знайдуть, - впевнено мовила Еріка. – Я навіть знаю, як це все провернути.

- Еріко, а хіба тобі не цікаво, чому мене відсторонили від справ?

- Ти заговорюєш мене. Знову підкрадаєшся до мене.

- Чому підкрадаюся? Не хочу тебе відпускати, і кажу про це прямо.

- А я кажу, що далі я сама.

- Відпущу тільки тоді, коли знатиму, що ти в безпеці. – Мовив спокійно Святослав та припаркувався біля будинку Василя, тоді зиркнув на неї з-під лоба і додав, - якщо сама хотітимеш цього.

- Сумніваєшся? – вигнула брови Еріка.

- Головне, щоб ти не сумнівалася.

- Ти просто нестерпний і я ще не пробачила тобі.

- Я і не надіявся, - усміхнувся Святослав. Обоє перебували в автомобілі та не спішили виходити. І нарешті Святослав виклав останній козир, - невже ти ніколи не хотіла поквитатися з батьком та братом? Впевнений, що вони завдали болю не лише тобі, але й матері.