Челендж «вибір факультету» у світі Ashterr
Побачила цікавий челендж від Елани Чунту і просто не змогла встояти. Я не буду довго розказувати про персонажів, замість того, як краще покажу, якби пройшов сам відбір, якщо мої герої потрапиои на нього.
Зліва направо: Дженні, Лін, Шейн, Ель, Кейл.

Черга посувалася повільно. Допотопний ШІ, вбудований у кляту шляпу, вже з хвилину порпався в мізках переляканого хлопчиська в окулярчиках.
Лін жував жуйку й меланхолійно витріщався на стелю з точною проєкцією неба. Чужі зорі докірливо дивилися у відповідь, наче заздалегідь засуджували.
Позаду гучно заіржав Шейн. Він, здається, вже встиг знайти собі нових друзів серед місцевих дітлахів. Лін обернувся подивитися на цирк. Шейн натхненно розповідав двом двійнятам-індускам про особливий духовний зв'язок близнюків і на доказ обійняв і пригорнув до себе сестру, що стояла поруч. Ель глянула на нього непроникним поглядом і лише важко зітхнула, не ставши сперечатися.
Дженні й Кейл, які стояли в черзі перед Ліном, тихо про щось сперечалися. Точніше, сперечався хлопчисько, а Дженні відповідала щось обтічне й лукаво всміхалася, накручуючи на палець світле пасмо. Здається, сьогодні її метою було остаточно добити психіку малого, який і так був не в захваті від усієї цієї їхньої авантюри.
Тим часом нещасна шляпа таки розродилася й відправила окулярастого хлопця до Грифіндору. Зала вибухнула бурхливими оваціями. Хлопець був якоюсь місцевою знаменитістю, чия заслуга полягала в тому, що об його дзеркальний контур убився місцевий маніяк. Видатне досягнення.
Лін надув бульбашку з жуйки й лопнув її.
— То що, панове, — пролунав просто в голові голос Ель, — ми ж так і не вирішили, на який ми факультет?
— Нагадайте хтось, відколи це рішення стало нашим, а не тієї шапки? — спитав Кейл так само в голові, через зв'язок кола, і схрестив руки на грудях.
Лін глянув на його насуплене обличчя й беззвучно засміявся. Кейл запитально звів брову.
— Бо шапка ніколи й не вирішувала. Її щойно зміг нагнути одинадцятирічка, Кей. Просто сідай на єбучий стілець і скажи їй, що ти клята ящірка і хочеш до своїх, — уїдливо озвався Лін.
— Містко. Закінчив? Чи хочеш злити ще залишки пасивної агресії? — пирхнув Кейл, відвертаючись.
Шляпа відпустила ще двох дітлахів до Грифіндору. Хтось поруч гучно вигукнув: «О Мерліне, здається, цього року в левів небачений врожай!» Лін смикнувся й закотив очі. Ель тихо засміялася в нього за спиною, а Дженні обернулася через плече й усміхнулася так, що захотілося її придушити.
— Лінні, ми тут уже тиждень, пора б перестати щоразу смикатися, — пролунав у голові її задоволений голос.
— У тебе зависокі стандарти, міледі. Коли твоє ім'я кожен використовує як вигук, із приводом і без, це, гадаю, відволікає, — філософськи протягнула Ель, вивільняючись з-під руки Шейна.
— Мені не потрібна логіка, люба, — Дженні поправила мантію, — я просто насолоджуюся реакцією.
Черга нарешті дійшла до них. Кейл піднявся на поміст і сів на табурет. Шляпа опустилася йому на голову й завмерла. Минуло секунд десять — картинка не змінилася. Кейл сидів нерухомо, лише пальці повільно постукували по краю табурета.
— Великі чарівники, хтось мені пояснить, що малий там узагалі робить? — пролунав у голові спантеличений голос Шейна.
— Розбирається, як улаштована шляпа, — похмуро відповів Лін.
— Чого? Навіщо? — чомусь уголос сказав Шейн. Двоє першокурсників поруч покосилися на нього.
— Бо хоче отримати по дупі, дослідник, хай йому, — тихо, уїдливо й теж чомусь уголос озвалася Ель, штурхнувши брата ліктем у бік.
— Якщо випадково зламає, буде незручно, — промуркотіла Дженні в голові й вичікувально подивилася на Ліна.
— Міледі, а сама?
Вона всміхнулася так, що захотілося вдавитися. Лін сунув руку в кишеню, непомітно склав пальці, замкнув клятий контур закляття — і шляпа відвисла, видавши заповітне «Слизерин!».
Кейл зняв її, акуратно поклав на табурет і дуже недобре подивився на своїх, перш ніж піти до зеленого столу.
Дженні граційно зійшла на поміст, розправила спідницю й з гідністю опустилася на табурет.
— Народ, шапку більше не ґвалтувати, вона тримається на чесному слові. Усі селимося в підвал, якщо хтось забув, це тупо логістика. Хто попреться жити у вежу — придушу особисто, — роздратовано сказав Лін у загальний канал.
— О Мерлін, які ми злі! — засміявся Шейн. Було чути, як тихо хихочуть усі інші.
— Слизерин!!! — вигукнула шляпа, ледве торкнувшись світлих локонів Дженні. Та сяйливо всміхнулася й помахала залі.
— Угу, дуже смішно, йдіть у дупу, — сказав Лін, виплюнув жуйку в кулак і надів кляту шляпу.





Але якщо б капелюх розподіляв дійсно чесно, то Кейл і Шейн би пішли на Грифіндор, Ель та Лін на Рейвенкло, а Дженні дійсно попала за адресою :)
Дякую за досвід, було дійсно цікаво, тепер, здається я піду писати повноцінний фанфік))
1 коментар
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиГарно у Вас вийшло, я теж взяла участь). Прикольний челендж)
Ксенія Терещенко, Дякую) Так, цікавий)) З задоволенням гляну на ваших :)
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати