За цей рік зрозуміла одну річ: якою я була дурепою, що не писала в студентські роки! Письменництво - це ж моє. Так багато часу втратила...

Звісно, перші мої спроби повернення до письма були недолугими, текст був заскладним, а персонажі - недоробленими. Та й сама ідея книги висіла в повітрі нечіткою примарою. 

Потроху в мене почав змінюватися стиль написання, і в серпні 2023 року я прийняла рішення все переписати НАНОВО, а головну героїню видозмінити до невпізнання. За 5 місяців було написано 12 розділів + пролог + міні приквел; достобіса слів 64 935 (417 613 знаків) в основній книзі ("Пори року. Зникнення Зими") та 4724 (30 006 знаків) у міні приквелі ("Пори року. Апельсинчик та його сонце"). Собою пишаюсь! :)))

✨Я зрозуміла, як це - писати регулярно, не чекаючи Музи. Муза - пані примхлива. Чекати її собі дорожче. Тому не варто чекати Музи, потрібно бути нею✨ 

✨Писати, коли погане самопочуття, немає настрою і так далі.

✨Писати допізна, бо сцена не відпускає.

✨Писати без сніданку та обіду, бо часу дуже мало, а сцена в голові жива та яскрава. (Могла би і без вечері, але тоді чоловік мене прибив би =) ) 

✨Писати, кайфуючи від персонажів. Бо вони вийшли занадто живими.

✨Писати те, що раніше я би не змогла написати. Наприклад, сцени бійок (і це ще буде), спекотні сцени (далі буде гарячіше), дуже багато палких суперечок (будуть ще).

І нехай моя книга не така популярна. Хоча... 1345 переглядів, 22 вподобайки - це теж успіх, правда?) 

Колись, коли я була молода (ахах, мені зараз 24), були популярні підліткові історії. Чи просто я такі в основному читала?..) Не суть. Суть в тому, що я пишу таку історію, яку хотіла би прочитати сама.

І я буду продовжувати писати цю книгу. Інакше мій мозок взірветься від сюжетних поворотів та палких розмов.) 

Дякую за підтримку всім і кожному! 

Окрема подяка незрівнянній Єві Лук'яновій :)))

Далі буде...)))✨✨✨