Вітаю, любі читачі і читачки, вас зі світлим Різдвом! Гарних колядок, затишку в домі, спокійного неба! І не забуваймо дякувати за це свято нашим захисникам. Ми зараз за святковими столами завдяки тому, що інші в окопах.

Христос народився!

З нагоди свята сьогодні діє єдина знижка у передплаті на роман “Зроби мені боляче”. Скористайтеся вигідною нагодою! Опубліковано вже три чверті книги, а фінальна глава вийде 11.01.2024.

Уривок з книги:

— Хотів спитати, чи так тобі подобається. Але бачу, подобається.

Розплющую очі, вдивляюся в його погляд, наче в чорний нічний туман. Констатую, наважившись озвучити своє відкриття:

— Ти, виходить, вмієш бути ніжним.

— Звісно, — шепоче у відповідь.

— Але не любиш.

— Не любив. Раніше.

— А зараз?

— Я над цим думаю.

— Але тобі більше подобається, коли мені боляче, ніж коли приємно.

Він кладе руку на мою талію, обережно тягне на себе, доки не впираюсь грудьми у нього. Обдає теплим подихом моє вухо:

— Бо тобі приємно, коли боляче.

— Це правда. Просто мені може бути приємно й без болю. А тобі без мого болю — ні, так?

— Не так, — Данило зітхає. — Я вже казав. Мені потрібна вся ти. Хочу тебе повністю, всякими способами. Хочу по-різному. Хочу твого болю і твоєї насолоди. Ніжності з тобою теж... хочу.

Наші голоси — тихі, не гучніші за цокання годинника. За вікнами білий день, але темні грубі портьєри не пропускають його в кімнату. У півтемряві, півтиші ми близько, ми так інтимно, як ще ніколи. Крихкість цього моменту підштовхує мене спитати:

— І як називається це почуття?

Він навіть не роздумує, притуляється чолом до мого чола, каже:

— Одержимість. Я одержимий тобою, Ярино. 

Нагадую:

Найсвіжіші новини, опитування, подарунки, спілкування зі мною — у моєму телеграм-каналі.

Моя сторінка у фейсбуці

Моя сторінка в інстаграмі

Моя сторінка в тік-тоці