Святковий настрій? Ні, не чула :)

Заходжу в соц. мережі, і таке враження, що лише у мене однієї немає жодного настрою святкувати :)

Хтось вже хизується ялиночками, хтось фотографіями з новорічних фотосетів, а я сиджу і думаю: чи варто взагалі прикрашати квартиру?

Колись в дитинстві, я обожнювала все це, а зараз мене навіть нудить від цього. Одразу ж питання в голові: хто цю всю красу складатиме назад у коробку? Я вже й не кажу про те, що відбувається у країні, від чого взагалі якось абсурдно стає з усієї святкової атмосфери.

Почала пригадувати, що я писала минулого року. І знайшла аж два твори хд Отакої, у мене ще був настрій щось писати :)

Перша історія мені відверто не подобається х) 

Не через те, що я написала погано, а через те, що взагалі взяла романтичні стосунки за основу книжки.

Останнім часом я не можу читати нічого, що базується на романтиці та легкості. Мені стає нецікаво з першої сторінки, хоча декілька років тому не уявляла книги без романтичної лінії. Напевно, всі метелики давно померли :)

А друга історія, подарувала мені надію у те, що все-таки я прикрашу ту кляту ялинку. Не для себе, бо воно мені не потрібно, а для тих, хто буде поруч зі мною. Друзі, які прийдуть на свято, мій хлопець, для якого я взагалі й написала цей твір, мій улюблений кіт, для якого це свято буде першим у житті! Інколи навіть такі, здавалося б, не значні речі можуть підняти нам настрій. Це і є головною думкою мого "Веселого Різдва". Коли здається, що все довкола вже не буде таким, як раніше.

(ﾉ◕ヮ◕)ﾉ*:･ﾟ✧