Коли варто втрачати голову?)))

Вітаю, мої дорогенькі. Сьогодні з вами хочу знову поговорити про безголових героїв книги "Відлюбилося".

До речі, за порадою добрих жіночок, я змінила жанр гумор на сучасна проза, бо книга якось потрохи все більше скочується у драму. Я чесно хотіла, щоб було весело і  казково, але вийшло як завжди, занадто правдоподібно. Напевно, я занадто отруєна життям))) для того, щоб писати казки. Ну, я жартую.)) Сподіваюся ви не засмучені через це.

Ну так от, трішки несподіванок прийшло і в життя Каріни. Бо на разі жінка живе за звичкою, а не за коханням, як в тій пісні, що залишу вам нижче. Тому час трохи стрепенутися і пригадати минуле, пригадати як то бути щасливою і як то кохати. І от донечка Ліза їй це нагадала. )) І от бачте, як то буває...інколи щось погане виходить на добре. Бо Лізин наречений, то син її першого кохання Тімохи

Ну. ви гляньте тільки які вони котики))) 

Не знаю, мені от Лізка дуже схоже на Антона, а Артем на Дариночку)) А вам?

Це Каріна, яка стоїть і думає, як сповістити чоловіку таку "веселу" новину)

Ну а це Тімоха, який сидить...дивиться на свого сина і думає...Невже і я був таким обезбашеним)))( але про них у наступній проді буде))

А що ви думаєте про ту всю ситуацію?)

Гарного вам вечора) дорогенькі втрачайте голову лише від кохання. бо в інших ситуаціях вона вкрай потрібна))