Нова глава, онлайн трансляція

Всім привіт, буду тепер писати блоги й тут. Тому запрошую до нової глави. Буду рада вашим коментарям та думкам стосовно книги.

Від сьогодні поставила собі ціль більше не розкидуватись часом, і буду перекладати по главі кожного тижня. І при цьому, якщо буде час, то й по дві. Найгірший ворог для мене — емоції. Останні місяці дались мені дуже важко. Особливо через те, що я просто не знала за що хапатись і як писати. А найгірше в такі моменти, що я часто ставлю собі питання: "Кому взагалі це потрібно? Нащо я пишу? Для кого?". Часто здаюсь своїй апатії, і було важко починати блог тут. Тому тепер, буду старатися краще. 

До речі, наступного тижня я буду читати вірші разом з подругою в інстаграмі. Якщо вам цікаво можете підписатись на мою сторінку. Що ще більше, якщо ви пишете вірші, також є можливість їх зачитати. Всі подробиці на сторінці: https://www.instagram.com/berni_kirk

Бажаю вам тихого вечора! І спокійного сну! 

Ваша, Берні

0 коментарів

Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис

Увійти
Інші блоги
Магічна повня
❄️Лютий дихає морозом, але в його серці вже пульсує перша іскра пробудження. Сьогодні нічне небо розірвало сріблом — це Сніжна Повня заглядала у ваші вікна, оголюючи те, що було приховане під заметами
Добрий ранок усім!
Добрий ранок усім! Ось і почався новий тиждень. Вже лютий. Надворі холодно — одягайтеся тепліше. Напишіть, хто з якого міста. Я з Харкова, і сьогодні в нас дуже холодно: зараз −23 °C. Нова глава вже вийшла, тож приємного
Новинка, гаряча новинка
Трохи більше про новинку «Бурштинова каблучка». Як виникла ідея. Мені дуже кортіло написати саме історичний роман, бо я вважаю цей жанр досить складним. Ну і, звісно, це один з моїх улюблених. Тому я просто ходила
Ммммм...
Я зараз п'ю кавусю і редагую третю частину розказу. І боже, як же ш я задовбалася. Писати те, що відбувається в тебе в голові НАБАГАТО легше, а ніж перечитувати це по тисячу раз і виправляти помилки. Іноді я жалію, що вирішила
Чоловіки...
— Ти прийшла… — чи то запитує, чи то констатує факт Єгор пошепки. — Я сумувала… — у тон йому відповідаю я. Ніби підтверджуючи, але водночас ставлячи питання самій собі. — Я теж сумував… Єгор починає
Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше