Додано
28.05.26 20:35:38
У мене сьогодні питання і до авторів, і до читачів
Автори, скажіть чесно… наскільки сильно ви прив’язуєтесь до своїх героїв? Особливо до тих, кого за сюжетом доводиться втрачати? ?
Чи було у вас таке, що ви самі сиділи й плакали над власною сценою?
І як читачі реагували потім? Писали гнівні коментарі, просили повернути персонажа, ображалися на фінал? ?
А тепер питання до читачів
Як ви ставитесь до історій, де автор «вбиває» улюблених героїв?
Для вас це сильна драма й емоції чи навпаки — одразу розбите серце й бажання закрити книгу? ?
15 коментарів
Щоб залишити коментар, увійдіть в обліковий запис
УвійтиБуває таке❤️ одного разу не змогла місяць писати❤️
Оооой є таке! Працюю над історичним романом - чим більше знаходжу інформації про центрального героя, тим більше ору. Захотіла написати альтернативну версію реальності в якій би у нього було все краще - так шлях до того краще пішов через таке скло! От вона авторська доля...
При написанні "Іскри підземелля" в третій частині, вбив добряка Пашку. Після того, навіть незнаю на пів року може і більше не міг писати. Момент вийшов дуже емоційним, що самого автора шокував. Навіть думав переписати. Але відмовився. Допомогло те що інші були живі, і чекали продовження.
Я пишу фінал так, як відчуваю. Під час написання часто змінється фінал.))
Юлія Чумаченко, 100% вирішують все самі ))
Ні до кого не прив'язуюсь. В світі моїх книг всім однакого тяжко:)
MargFed, Травми, драми й екзистенційні кризи дістаються кожному ?
Мені сестра досі не може пробачити загибель одного з героїв. Там багато хто гине, але за нього особливо прикро)) Каже, кожного разу читає і прям хочеться їй мене стукнути :)
А я розумію, що то був вибір героя, він сам обрав собі той шлях. Інакше, історія не була б чесною. Просто якщо намагатися підлаштувати все під ту кінцівку, яка нам бачиться зараз, чи яка більше подобається, то може вийти фіаско. Тому, коли гине персонаж, то мені сумно, але я розумію, що так треба.
Якщо я прив'язалась до героя поки читала. Я дуже плачу, але якщо герой поганець то радію)
Ну інколи бувало сумно, звичайно...
Деяких відчував так, ніби сам був на їхньому місці...
Але час лікує))
Марк Лис, мені здається, це і є магія хороших історій ✨
Коли настільки занурюєшся в героїв, що проживаєш разом із ними частинку життя :")
Вони мені всі, як рідні, тож їх біль, під час написання стає моїм❤️
Кайла Броді-Тернер, оце ви зараз дуже точно сказали ❤️
У якийсь момент вони стають настільки рідними, що кожна їхня втрата відчувається майже реальною…
Я один раз в голові таку сцену з вбивством ГГ прожила, розридалася, вирішила відкласти))) Але ж все залежить лише від вас, як від автора
Анастасія Газе, ахах, мені здається, автори драм — це просто окремий вид людей :D
Ми всі трошки психи по-своєму — самі вигадуємо героїв, самі до них прив’язуємось, а потім самі ж їм ламаємо життя ♡
Пишеш і плачеш. Бо все пропускаєш через себе. І так... Довелося повернути персонажа. Його смерть ніхто не хотів бачити
Катерина Винокурова, оце, мабуть, найболючіше — коли читачі теж не готові відпускати персонажа…
Але це й показує, наскільки сильно ви змогли його оживити для людей ✨
Ох, боюся, що доведеться мені одного з героїв мого детективу вбити.
Пацюк Червоній, ох, тепер мені вже страшно за ваших героїв :D
Але мені здається, якщо автор вагається перед такою сценою — значить персонаж справді вийшов живим ♡
Привязуюся до своїх героїв рівно до тих пір, поки пишу історію. Втрачати ключових обожнюю. Часто трабли в моїх героїв зʼявляються тільки від мого поточного зіпсованого настрою. Цікаво потім вибудовувати сюжет після того, освіжає)))
Агнія Бурне, Оце, до речі, дуже життєво
Бо іноді герої реально починають страждати разом із автором ✨
А потім сидиш і думаєш: «ну і як тепер це все емоційне лихо логічно розгрібати?» ♡
Ой, що це за спойлери такі :D
Я тепер ще більше хочу дочитати до цього моменту ♡
Обожнюю ваші книги, чесно. У них завжди стільки атмосфери, болю й чогось дуже живого ✨
І я дуже сподіваюсь, що ваші історії знайдуть ще більше читачів, бо вони дійсно цього варті ♡
Юлія Сахно, Дякую вам велике ❤
Мені неймовірно приємно читати такі слова. Чесно, іноді здається, що я занадто сильно проживаю свої історії разом із героями, тому дуже щаслива, що це відчувається й читачам ✨
Я проживаю історії своїх персонажів. Думаю, це достатньо красномовно говорить про те, наскільки я привязуюсь до них... ❤️✨❤️
Містер Чілл, Ох, як же я вас розумію… ?
Я тільки сьогодні дописала одну з фінальних сцен своєї книги — і сиділа плакала разом із героями. Найстрашніше в написанні драм, мабуть, не самі смерті чи біль, а момент, коли ти розумієш: цих героїв доведеться відпустити. Іноді — зламати. Іноді — покарати. Іноді — забрати назавжди… ?
І найгірше, що я знаю: це точно не останній герой, через якого я так ридатиму :((
Видалення коментаря
Ви дійсно хочете видалити повідомлення?
Видалити СкасуватиКоментар буде видалено назавжди.
Блокування коментування
Ви дійсно хочете заборонити можливість коментування?
Заборонити Скасувати